Національний музей-садиба Миколи Пирогова розташований на південно-західній околиці Вінниці. Засновник воєнно-польової хірургії, хірург, анатом Микола Іванович Пирогов, протягом своїх останніх двадцяти років жив і працював у цій мальовничій садибі під назвою Вишня. Завдяки зусиллям музейних працівників й до тепер вдається зберегти особливе культурне середовище, створене ще за життя видатного лікаря. На території, де колись мешкала родина Пирогових, а нині знаходиться Національний музей-садиба Миколи Пирогова, органічно поєднані об’єкти культурної спадщини і пам’ятки садово-паркового мистецтва. Музей – садиба користується великою популярністю серед туристів. Сюди постійно приїздять відвідувачі, які хочуть особисто доторкнутися до історії життя визначної особистості, що так багато зробила для розвитку медицини. Музеєві-садибі Пирогова надано статус національного, зважаючи на великий внесок Миколи Пирогова у світову і вітчизняну науку, а також за роль музею у вивченні та збереженні історії України.
До складу Національного музею-садиби Миколи Пирогова входять: будинок, в якому мешкав Микола Іванович Пирогов, де зараз розміщена експозиція про його життя і діяльність; музей-аптека з інтер’єрами приймальні та операційної відомого хірурга; церква-некрополь, в якій покоїться набальзамоване тіло вченого; меморіальний парк, в якому збереглися дерева, посаджені Пироговим.
Збереглося не так багато відомостей про садибу, в якій мешкав та працював видатний вчений. Назва садиби походить від річки Вишня. Микола Іванович Пирогов придбав садибу у 1859 році на торгах у спадкоємців іншого лікаря, доктора медицини Гриколевського. В ті часи Пирогов обіймав посаду попечителя Київського навчального округу. Будинок і аптеку Пирогов побудував у 1866 році. Будівництво церкви-некрополя закінчилося у 1885 році, але набальзамоване тіло Пирогова тут покоїлось ще з 1882 року.
Після того, як Пирогов оселився у маєтку Вишня, він швиденько впорядкував занедбане донині господарство, а саме: окрім півтораповерхового будинку та аптеки, лікар добудував господарські будівлі і висадив фруктовий сад та березовий гай. Однак господарювання в садибі залишалося на другому місці, перше ж займала медицина. До Миколи Івановича приїздили хворі з усіх куточків тодішньої Російської імперії. Він з успіхом робив складні на той час хірургічні операції, які давали хороші результати.
Микола Пирогов покидав свій маєток Вишня на тривалий строк всього три рази. Вперше, коли їздив у Німеччину, де керував підготовкою молодих вчених у професорському інституті. Вдруге, коли відправився на франко-прусську війну, в якості представника Товариства Червоного Хреста. Втретє, на російсько-турецьку війну, як лікар-хірург.
В 1881 році видатного вченого не стало. Після смерті його набальзамоване тіло перенесли до родинної усипальниці на місцевому цвинтарі. Над усипальницею спорудили тимчасову капличку. Через три роки тут побудували церкву Миколи Чудотворця. Вдова Миколи Івановича доглядала за усипальницею чоловіка до кінця свого життя. Вдова склала заповіт, за яким 10 тисяч рублів було передано на утримання церкви-некрополя, а також школи, побудованої для сільських дітей. Після російської революції нащадки Пирогова виїхали за кордон, на батьківщину вони вже не повернулися.
Протягом тривалого часу усипальниця знаходилась в занедбаному стані, санітарний стан склепу був досить поганий, освітлення було відсутнє. Будинок вченого розграбували, також зловмисники розграбувала усипальницю Пирогова. Злодії розбили скло внутрішньої труни, викрали шпагу, що була при мундирі, яку подарував Пирогову австрійський імператор Франц-Йосиф і металевий хрест, який лежав на грудях покійного.
Починаючи з 1920 року садибу використовували за різними призначеннями, такими як: гуртожиток для американських робітників, що об‘єдналися у комуну імені Джона Ріда; дослідна сільськогосподарська станція; Вінницька обласна інфекційна лікарня.
У травні 1945 року у садибу Вишня прибула комісія, яка розпорядилася навести лад у будівлі і відновити зовнішній вигляд забальзамованого тіла Пирогова. Завдяки старанням вчених, був значно призупинений процес розкладання останків. За твердженням фахівців, це єдиний у світовій науці випадок, коли тіло, яке перебувало в несприятливих умовах і без належного догляду, через 65 років після смерті було відновлене.
9 вересня 1947 року відбулося відкриття музею. Подія була приурочена до столітнього ювілею застосування Пироговим ефірного наркозу на полі бою. До 150-річчя від дня народження Миколи Пирогова відтворили його робочий кабінет і аптеку.
Експозиція музею Пирогова, розміщена в будинку вченого і складається з 12 розділів. Кожен з цих розділів розповідає про певний період життя і діяльності вченого: дитинство та юність; навчання у Московському університеті; Дерптський і Петербурзький періоди; участь у війнах (на Кавказі, в Криму, у франко-прусській і російсько-турецькій); діяльність на посаді попечителя навчальних округів; керівництво професорським інститутом за кордоном.
У музеї-аптеці розгорнута експозиція, яка відтворює приймальню і операційну Пирогова. В інтер’єрі сільської аптеки другої половини 19 століття представлені тодішні начиння та посуд. Фігури для музею-аптеки виготовив київський художник-конструктор Спартак Британ. Роботи цього майстра також можна побачити у Київському музеї медицини.
Церква-некрополь також належить до меморіального комплексу. Тут зберігається доступне для огляду набальзамоване тіло Миколи Пирогова. При музеї діє спеціально обладнана лабораторія, в якій фахівці виконують роботи з чергових ребальзамувань останків ученого. Упродовж березня – квітня 2018 року було здійснено десяте ребальзамування тіла видатного медика, вперше самостійно проведене українськими науковцями.
Музей-садиба Миколи Пирогова працює щодня з 9:00 до 17:30, понеділок – вихідний.
Доїхати до Національного музею-садиби Миколи Пирогова можна громадським транспортом: маршрутними таксі №18а або 18б та міськими автобусами№5, 7, 16, 29, 29б. (до зупинки «Музей-садиба Пирогова»).
На авто з центру міста їхати вулицею Пирогова, яка починається біля центрального міського парку.
