На березі Таганрозької затоки, в маленькому селі Хорли Херсонської області, стоїть дивовижна скульптура, яка вже давно перетворилася з простого прикрашання місцевого санаторію на справжній символ регіону та об’єкт легенд. Це «Купальниця» — витончена кам’яна фігура юної дівчини, що зберігає тисячі таємниць.
Історія появи
Скульптура з’явилася тут у 1950-х роках. За однією з основних версій, її привезли з території всесоюзного піонертабору «Артек» в Криму як елемент ландшафтного дизайну для тодішнього профілакторію. Хто саме є автором — залишається загадкою. Дехто припускає, що це робота відомого скульптора, можливо, навіть учениці Олександра Матвєєва, але ім’я митця було втрачено.
Архітектура та символізм
«Купальниця» — це не просто реалістичне зображення. Це втілення ідеалізованого образу, популярного в радянському мистецтві середини XX століття.
- Ідеальні пропорції: Фігура дівчини виконана в класичних традиціях, що нагадують античні статуї. Це символ здоров’я, молодості, природної краси та гармонії з оточуючим середовищем.
- Жест і дія: Дівчина, що збирається зайти у воду або виходить з неї, уособлює зв’язок людини з морем, стихією, відпочинком і оздоровленням. Це було ідеальною метафорою для курортної зони.
- Матеріал: Виконана з міцного залізобетону, статуя дивовижно добре перенесла десятиліття впливу солоних морських вітрів.
Народні легенди
Місцеві жителі та відпочивальники за багато років окутали «Купальницю» шаром легенд. Її рідко називають офіційною назвою. Частіше можна почути:
- «Німфа» або «Русалка»: Вважається, що вона є духом моря, що оберігає цей берег.
- «Загибла наречена»: Популярна романтична, але сумна легенда розповідає про дівчину, яка не дочекалася з моря свого коханого рибалки і на березі перетворилася на камінь.
Символ стійкості та сучасність
«Купальниця» пережила розпад СРСР, роки занедбаності санаторію і залишалася незмінною віхою на березі. У 2010-х роках, зусиллями активістів, статую було відреставровано, і вона знову стала популярним місцем для фотографування та символом Хорлів.
Сьогодні ця скульптура — не просто пам’ятка радянського минулого. Це мовчазний свідок історії, об’єкт народної любові та один з найпоетичніших образів українського Приазов’я, що продовжує вабити мандрівників своєю простою та вічною красою.
