Шевченківський національний заповідник у Каневі — створений у серпні 1925 року і є найдавнішим історико-культурним заповідником в Україні і першим із закладів гуманітарної сфери, удостоєних статусу національного.
Заповідник знаходиться за 4 км на південь від центру Канева. Загальна площа охоронних зон сягає 2500 га. У складі заповідника 8 пам’яток культурної спадщини. В музеї заповідника знаходяться понад 20 тисяч унікальних пам’яток, окремим предметом гордості музею є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його творів, шедеври народної художньої творчості , високохудожні твори українських та зарубіжних митців, фото- і кіноматеріали, аудіо- та відеозаписи знаменитих бандуристів і кобзарів та цінні архівні документи. На території заповідника діє наукова бібліотека, фонди якої сформовані із тематичної книгозбірки у 23 тисячах примірників.
Шевченківський національний заповідник в світі відомий як: науково-дослідний, культурно-освітній та туристичний центр, що вивчає і популяризує надбання української національної і світової історико-культурної спадщини, творчість Кобзаря, історію Тарасової (Чернечої) гори, а також здійснює на своїй території охорону пам’яток культури від доісторичних часів до сьогодення та природного ландшафту. Свої наукові дослідження фахівці заповідника проводять не лише за науковими темами, які стосуються життя та діяльності Тараса Шевченка. А і доторкаються до інших сфер науки: історії, мовознавства, етнографії, фольклористики. Тут з’явилися на світ такі видання, як: буклет “Тарасова світлиця”, збірника спогадів “Святиня і голодомор”, альбом “Свою Україну любіть…”. На базі Заповідника організовуються і проводяться загальнонаціональні та регіональні наукові конференції за участю відомих діячів науки і культури, міжнародні фестивалі, конкурси.
22 травня 1861 року було виконано заповітну волю Кобзаря, а саме знайти вічний спочинок на Вкраїні милій. Поховали великого митця на Чернечій горі і з цього дня за рішенням канівців цю вершину було перейменовано на Тарасову гору. Тепер це місце є один із національних центрів єднання українців навколо ідеї створення Української Соборної Держави. За кошти народу влітку 1884 року на Тарасовій горі було збудовано перший народний музей Кобзаря – Тарасову світлицю, впорядковано його могилу і встановлено монументальний чавунний пам’ятник-хрест за проектом академіка архітектури В.Сичугова.
Міністерством України 10 червня 1918 року було визнано могилу Тараса Шевченка національною власністю. Шевченківський меморіал набув сучасного вигляду влітку 1939 року, коли на могилі Кобзаря було встановлено величний бронзовий пам’ятник, виконаний скульптором М.Манізером, за проектом архітектора Є.Левінсона. Також було споруджено літературно-меморіальний музей за проектом архітекторів В.Кричевського і П.Костирка. Доповнив музейний ансамбль гранітний комплекс сходження, побудований в 1977році та перший народний музей Тараса Шевченка – «Тарасова світлиці», відтворений у 1991 році.
У 2000 році за рішенням Кабінету Міністрів України та Указу Президента було розпочато широкомасштабну програму розвитку Шевченківського національного заповідника. Заплановано капітальний ремонт існуючих музейних споруд з максимальним наближенням будинку музею до первісного задуму архітекторів Василя Кричевського та Петра Костирка, також реконструкція під’їзної дороги та інженерних комунікацій, благоустрій території нижнього парку. Розпочато роботу з розроблення нової експозиції музею Т.Г.Шевченка.
Музеї Шевченківського національного заповідника щороку відвідують сотні тисяч туристів з усіх куточків України та світу, щоб відкрити для себе різноманіття української культури та ознайомитися з творчістю генія поетичного та художнього жанрів, видатного українського самородка – Тараса Григоровича Шевченка.
