На південному сході Дніпропетровської області, де річка Оріль ніжно омиває береги, лежить село Межиріч — тихе й затишне, ніби сховане від часу. Саме тут, за кілька кілометрів від села, серед безкраїх полів і плавнів, розкинувся один із найзагадковіших об’єктів української археології — Мавринський майдан. Він з’являється раптово: серед рівного степу здіймається система земляних валів, схожа то на древній амфітеатр, то на слід від чогось космічного.
Цей майдан — не просто пагорб чи курган. Він має форму еліпса близько 210 на 160 метрів з кількома концентричними валами та ровами. Якщо дивитися з висоти пташиного польоту, форма Мавринського майдану вражає — нагадує гігантський овал або яйце, а в центрі — чіткий округлий підвищений майданчик. Наче його створили не людські руки, а якась давня цивілізація, про яку ми давно забули.
Історія майдану тягнеться у темряву тисячоліть. За деякими версіями, його збудували ще в ІІІ–І тисячолітті до нашої ери. Археологи не можуть дати остаточної відповіді щодо його призначення: це міг бути і язичницький храм, і астрономічна обсерваторія, і місце зібрань або навіть святилище, пов’язане з сонячним і місячним календарем. Вважається, що головні вали зорієнтовані на астрономічні явища — сонцестояння й рівнодення. Такий точний розрахунок — справа рук не простих землеробів.
Місцеві жителі здавна називали це місце “Бабище”, “чортове городище”, або ж просто “майдан”. У народній уяві воно було оповите страхом і повагою. Казали, що вночі над валами світяться вогники, чути голоси, а худоба оминає це місце стороною. Були навіть легенди, ніби тут колись ступали ноги небожителів, а майдан — це слід від гігантського трону чи вогненного птаха.
У радянський час Мавринський майдан майже не досліджували — не вписувався він у офіційні наукові парадигми. Лише з 1990-х років об’єкт почали вивчати ретельніше. Виявилося, що його конструкція — унікальна навіть у світовому контексті. Подібних комплексів, які поєднують геометричну досконалість, масштабність і археоастрономічну функцію, — одиниці.
Нині Мавринський майдан — об’єкт природно-культурної спадщини України, хоч і не має статусу повноцінного заповідника. Сюди приїжджають туристи, шукачі старовини, дослідники езотерики, а також ті, хто просто прагне доторкнутися до чогось вічного й незбагненного. Стоячи на валу, можна відчути особливу тишу — не звичайну сільську, а ту, що мовчить про щось дуже древнє.
Мавринський майдан і сьогодні зберігає свої таємниці. Чи був він храмом, чи календарем, чи місцем сили — достеменно ми, можливо, не дізнаємося. Але безсумнівно одне: це — свідок іншого світу, прадавньої свідомості, що лишила по собі не напис, а форму. І ця форма промовляє до нас крізь віки — шепоче мовою тиші, землі й неба.
