Старовинне місто Бердичів славиться десятками пам’яток архітектури. Найбільш виділяється замок розташований у місті, та монастир босих кармелітів, що розташований на його території.
Наприкінці 16 ст. 1630 року власник міста розпочав будівництво замку, який в подальшому подарував католицькому ордену босих кармелітів, (ті мали заборону на право носити шкіряне взуття, звідси «босі»). Пізніше замок перетворився на оборону фортецю з військовим гарнізоном і кількома гарматами.
Після захоплення замку воїнами Максима Кривоноса у 1648 році монастир та замок зазнали руйнувань.
Після приєднання Бердичева до Польщі у 1667 році, за Андрусівським перемир’ям, права на замок заявили нащадки Тишкевича і кармеліти. У 1717 році кармеліти отримали замок у своє володіння та відбудували його у камені (1739- 1754 роках) в стилі бароко. Та звели поруч величний костел.
Після Третього розділу Польщі і втрати нею державності у 1793 році, місто Бердичів разом з замком увійшли до складу Російської імперії. Місто стало торгівельним центром, та отримало право проведення 10 ярмарків на рік.
Під час Другої світової війни замок і монастир зазнали значних пошкоджень. В повоєнні роки обидві споруди було відреставровані та передані під культурно-освітні заклади. На даний час на базі колишнього замку і монастиря утворено Бердичівський історико-культурний заповідник.
