На південному сході України, де лагідні хвилі Азовського моря цілують піщані береги, височіє справжній символ приазовського узбережжя — «Бердянський маяк». Цей мовчазний спостерігач за рухом кораблів не лише допомагає морякам орієнтуватися у просторі, а й зберігає в собі багатовікову історію мореплавства, інженерної думки й романтики далекого плавання.
Перший Бердянський маяк було зведено у 1838 році, коли Бердянськ ще тільки починав перетворюватися на важливий торговельний порт Російської імперії. У ті часи Азовське море було жвавим торговельним шляхом, а його мілководдя та часті тумани становили серйозну небезпеку для суден. Саме тому виникла нагальна потреба в надійному навігаційному орієнтирі.
Спочатку маяк був дерев’яною вежею з гасовою лампою, що піднімалася на кілька метрів над рівнем моря. Пізніше її замінили на кам’яну конструкцію, оснащену більш потужним освітленням. У XIX столітті його світло сягало до 15 кілометрів у морі — вражаюча відстань для тогочасних технологій.
Сучасна вежа Бердянського маяка — біла восьмигранна споруда з червоним ліхтарним куполом, яка легко впізнається здалеку. Її висота — 18 метрів, а фокус світла знаходиться на рівні близько 22 метрів над рівнем моря. Саме таке розташування дозволяє забезпечити ефективне освітлення акваторії вночі та під час негоди.
Світловий сигнал маяка має переривчастий характер, щоб не сплутати його з іншими джерелами світла на узбережжі. До речі, у наш час маяк працює в автоматичному режимі, без постійної присутності доглядача — усе керується дистанційно з навігаційного центру.
Бердянський маяк пережив і буремні часи — Першу та Другу світові війни. У роки Другої світової він тимчасово припинив роботу, щоб не допомагати ворожим суднам. Але після визволення Бердянська маяк був швидко відновлений і продовжив виконувати свою важливу місію.
Сьогодні Бердянський маяк — це не лише функціональний об’єкт, а й туристичний символ міста. Розташований на краю Бердянської коси, він часто потрапляє у кадри туристичних фотографій, стає темою місцевих легенд і романтичних історій. Його зображення можна побачити на листівках, сувенірах і навіть у мистецьких творах.
Чимало бердянців вважають, що маяк має своє “серце” — він першим зустрічає світанок над морем і останнім прощається з сонцем на заході. Для місцевих жителів це більше, ніж технічна споруда — це частина душі міста.
Маяк розташований на території, яка контролюється портовою службою, тому вхід до нього обмежений. Але його чудово видно з дороги на косу або з води під час морської прогулянки. Вечорами, коли вмикається світло маяка, можна спостерігати за його мерехтінням прямо з пляжу — це справжнє задоволення для романтиків.
Цікаво знати:
У 2023 році Бердянському маяку виповнилося 185 років.
Попри автоматизацію, маяк регулярно перевіряється техніками та фахівцями з гідрографічної служби.
В районі маяка часто зустрічаються рідкісні види птахів — справжній рай для орнітологів!
«Бердянський маяк» — це не просто інженерна споруда. Це живий символ морської історії, культури й стійкості міста. У його світлі — надія, безпека і та сама незбагненна магія моря, що вабить покоління людей до обріїв. І допоки маяк світить у темряві, Бердянськ залишається портом, де завжди знайдеться світло для тих, хто повертається з мандрів.
