У самому серці приморського Бердянська, серед сучасних будівель та шуму міста, мовчазно стоїть вишукана будівля з арковими вікнами, східними мотивами в оздобленні та суворою гідністю — Караїмська кенаса. Це не просто архітектурна пам’ятка — це частина багатонаціональної історії Приазов’я, відлуння древньої культури караїмів, які століттями були невід’ємною частиною українського культурного ландшафту.
Кенаса — це храм караїмів, унікального етнорелігійного народу, який сповідує караїзм — вірування, що базується лише на Старому Завіті, без визнання Талмуду. Караїми мають тюркське коріння, хоча їхня релігія ближча до юдаїзму. В Україні караїми з’явились ще в часи Великого князівства Литовського, а згодом — в Криму та на півдні країни.
Караїми оселилися в Бердянську в середині XIX століття, коли місто стрімко розвивалося як торговий порт. Громада була невеликою, але заможною — серед караїмів було багато купців, чиновників та лікарів. У 1890 році, за проектом архітектора Миколи Толвінського, в Бердянську зводять карайську кенасу, яка стає духовним і культурним осередком громади.
Будівля кенаси вирізнялася серед типових міських споруд своєю неомавританською архітектурою: декоративні елементи, аркові вікна, куполоподібний дах, орнаменти, що нагадують східні храми. Усередині — традиційна для кенас простота, але водночас величність: дерев’яна різьба, лави, Тора, що зберігалася в спеціальному ковчезі.
З приходом радянської влади кенаса, як і багато релігійних споруд, була закрита. Під час сталінських репресій караїмська громада зменшилася. У будівлі кенаси розміщувалися спочатку склади, пізніше — міський архів. Однак сама споруда вціліла — що є справжнім дивом, зважаючи на буремну історію XX століття.
Сьогодні Караїмська кенаса в Бердянську — це пам’ятка архітектури місцевого значення. Хоча вона вже давно не використовується за призначенням, будівля зберегла свої унікальні архітектурні риси. Вона потребує реставрації, однак і досі приваблює туристів, істориків та всіх, хто цікавиться спадщиною народів України.
Кенаса нагадує нам, що Бердянськ — не лише курортне місто, а й частина багатої культурної мозаїки, де співіснували українці, росіяни, євреї, німці, греки, караїми та інші народи. Цей храм — живе свідчення толерантності, взаємоповаги і духовної глибини, які ще мають шанс ожити у відновленому просторі культури.
Цікаві факти
- Найбільші караїмські громади в Україні існували в Луцьку, Євпаторії, Тракаї (сучасна Литва) та Бердянську.
- У караїмській мові збереглися елементи кримськотатарської, турецької та івриту.
- У 2020-х роках активісти неодноразово ініціювали проекти з консервації кенаси, але системної реставрації досі не відбулося.
Караїмська кенаса в Бердянську — це більше, ніж просто будівля. Це історія невеликого, але яскравого народу, який залишив свій слід у культурі Південної України. Це пам’ятка, яка заслуговує не лише на збереження, а й на нове життя — як музей, культурний центр або місце міжрелігійного діалогу. Бо лише пам’ятаючи минуле, ми здатні будувати майбутнє.
