В центрі Києва, біля Палацу президента України розташована найвідоміша будівля в столиці – Будинок з химерами. Побудував будинок для своєї родини архітектор Владислав Городецький. На початку ХХ століття в цій частині Києва на місці осушеного Козиного болота побудували театр Соловцова (нинішній театр ім. І. Франка), а ділянка землі над театром, продавалася на міському аукціоні за дуже низькою ціною, так як вона була не придатна для будівництва. Тому рішення архітектора побудувати на цьому місці будинок викликало загальне здивування.
Збудований будинок був у 1902 – 1903 роках у стилі модерн. Будівництво самого будинку зайняло рік, ще два роки зайняло внутрішнє та зовнішнє оздоблення. Це був перший будинок у Києві зведений з використанням цементу. Для створення стійкої основи для будинку, на крутому пагорбі було вбито приблизно 50 бетонних паль на п’ятиметрову глибину. Будинок має шість поверхів з боку театру ім. Івана Франка і три поверхи з боку Банкової вулиці.
Зовнішні і внутрішні інтер’єри будинку унікальні. Архітектор вклав свою майстерність, фантазію та пристрасть до полювання. Фасад цього казкового будинку прикрашений такими скульптурами як: дельфіни, морські гади, дівчата верхи на рибах, величезні жаби, крокодили, голови носорогів, антилоп, ящірок, орлів, слонів, хоботи яких служать водостоками.
Внутрішній декор також не залишить байдужими цінителів прекрасно. Увійшовши в головні двері, ви потрапите у кімнату, стіни якої прикрашені розписами, на яких зображений підводний світ із затонулими кораблями. Стелю у цій кімнаті прикрашає ліпнина з гіпсу у вигляді гігантського спрута, щупальця якого спускаються до самих стін. Щупальця цього восьминога виконані у вигляді морських зірок, рослин, раковин, вони розфарбовані у різні кольори та вкриті перламутром. Нажаль оригінал люстри був утрачений, тому його замінює копія виконана по фотографії. З цієї зали на верхні поверхи ведуть сходи з білого мармуру. Сходи і поручні збереглися у прекрасному стані. Між четвертим і п’ятим поверхами на сходах встановлений електричний світильник у вигляді гігантського сама, який працює і зараз.
Кімнати, які належали родині Городецького, були відреставровані по фотографіям, які сам зробив архітектор. Інша частина приміщень просто відремонтована.
Колишня вітальня Городецького прикрашена ліпниною у вигляді гірлянди квітів ірисів, виконана вона у ніжно – зелених та рожевих тонах. Всі кімнати оснащені старовинними грубами, облицьованими кахлями рідкісної краси. Всі печі справні і готові для використання при необхідності. Зараз ця кімната використовується, як малий переговірний зал.
Їдальня оздоблена ліпниною, яка зображує всіляку городину, тут можна побачити: часник, артишок, буряк та багато чого іншого. Також їдальню прикрашають великі лосинні роги. Посуд та картини, нажаль не збереглися, тому їх заміняють музейні експонати.
Будинок з химерами використовувався власником ще й для прибутку. Шість з семи квартир здавалися в оренду заможним людям, а один поверх займала сама родина архітектора. Грамотне планування кімнат стосовно сонячного світла може здивувати, так як перші промінчики сонця потрапляли до вікон прислуги, ближче до полудня сонце потрапляло в кабінет Городецького, де він саме працював в цей час і наприкінці дня сонце потрапляло у вітальню.
Завдяки своїй пристрасті до полювання, у 1912 році, за для Сафарі в Кенії, Городецький заклав особняк Київському суспільству взаємних кредитів, і повернути собі його вже не зміг.
У 1913 році Будинок з Химерами придбав Данила Балаховський, який саме служив агентом французького консульства в Києві. Після Жовтневої революції до Великої вітчизняної війни Будинок з химерами був комуналкою, в якій мешкали представники інтелігенції. В цей час будинок не зазнав великих втрат, так як мешканці з повагою ставилися до майстерності архітектора.
Після ВВВ будинок став лікарнею ЦК КПУ. Цей період став руйнівним для будинку, усі стіни були пофарбовані олійною фарбою, подекуди кількість шарів фарби сягала 16, все це потім довелося змивати реставраторам. Прикріплена до стін медична апаратура, створювала вібрації, що призвело до руйнування стін і утворення глибоких тріщин. Щоб якось врятувати будинок, нижні поверхи засипали землею, але це не допомогло. Цементні фігури, що прикрашають фасад будинку почали валитися, так як у середині вони були порожніми.
Коли резиденція президента – Маріїнський палац закривалася на ремонт, то було вирішено перенести її у Будинок з химерами, та зробити там Малу резиденцію президента України, яка буде призначена для прийому закордонних делегацій. В 2003 – 2004 роках пройшла реконструкція будинку, приблизна вартість склала 30 – 40 мільйонів гривень. Стіни будівлі укріпили з використанням сучасних технологій. Внутрішній інтер’єр, паркет та розпис були відновлені. З фасаду зняли скульптури, заповнили їх з середини та вкрили спеціальною фарбою, яка протягом 25 років буде захищати їх від впливу атмосферних явищ. Зараз будинок отримав статус Малої резиденції президента України, призначеної для прийому закордонних делегацій.
