Для бажаючих подихати свіжим повітрям, прогулятися спокійними малолюдними вуличками, та насолодитися чудовим парком варто відвідати Парк «Пуща – Водиця». Ліс Пуща – Водиця простягається на понад 30 000 га. Ліс змішаного типу, у якому ростуть як звичайні, так і родовиті дерева. Тут можна побачити сосни, ялини, туї, липи, клени, дуби та берези тощо. Окремою прикрасою є великі озера, де можна орендувати човен, чи катамаран і помилуватися поверхнею води. Для піших та велосипедних прогулянок тут є багато лісових доріжок. З парку до лісу перекинутий дерев’яний місток, який туристи часто використовують за для фотосесій. В будь – яку пору року «Пуща – Водиця» не залишить вас байдужими своєю казковою красою. Особливий захват можна відчути на березі озер під час заходу чи сходу сонця. Сам парк «Пуща – Водиця» на цей час відреставрований, тут можна прогулятися по брущатим доріжкам, посидіти на зручних лавках, що розміщені вздовж доріжок та на березі озера, також є дивовижні старовинні дерев’яні статуї, майданчик для дітей та спортивний майданчик. Особливу увагу привертає старовинний льох вкопаний у землю, що слугував у давні часи заміть холодильника. Клумби з квітами порадують око поціновувачам прекрасного. На іншому боку озера є бесідки для відпочивальників.
Історична трамвайна лінія, яка з’єднує місто з лісопарком є унікальною на всій території України. Частина шляху простягається через тунель, утворений з дерев, що створює чаруючу містичну картину, а частина проходить повз парк.
Цю унікальну місцину відвідали такі відомі гості, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Лев Толстой, Петро І та Катерина ІІ.
Якщо заглибитися в історію створення лісопарку, то можна дізнатися, що він був створений у XI столітті, на території князівського угіддя, з ціллю мисливського полювання. Пізніше, у ХV столітті за наказом польського короля Сигізмунда ІІ Августа, був виданий дозвіл на вирубку дерев, для заготівлі дров. У ХVІІ столітті за наказом Петра І на території заповідника було створене лісове господарювання. І тільки у 1794 році лісопарк Пуща – Водиця став околицею міста Києва. У ХІХ столітті з ініціативи лікарів Германа Рафаїловича Рубінштейна та Феофіла Гавриловича Яновського територію лісопарку почали використовувати під санаторії та госпіталі. У 1883 році міський купецький голова Микола Чоколов запропонував утворити у Пущі – Водиці дачну місцевість. Серед орендаторів дач були такі відомі люди, як В. Городецький, Я. Ріхтер. У 1900 році в лісопарку збудували колії для парових трамваїв, а в 1904 році — електрифікували мережу.
У вересні 1981 року парк відійшов у підпорядкування Подільського району міста Києва, а вже з 14 березня у 2002 року і до тепер Пущу – Водицю доєднали до Оболонського району.
До Пущі – Водиці курсують №: 12, 17 та екскурсійні трамваї.
