Арабатська фортеця – це одна з тих історичних пам’яток, що мовчки зберігають пам’ять про запеклі бої, давні торговельні шляхи та драматичні події минулого. Вона розташована в селі Соляне Генічеського району Херсонської області, на північному краю Арабатської стрілки, й є унікальним зразком оборонної архітектури Кримського ханства та Османської імперії.
Фортеця була збудована османами в середині XVII століття. Її головним завданням було охороняти стратегічно важливий Чонгарський і Арабатський перешийки – вузькі проходи, які з’єднували Кримський півострів з материковою частиною України. Саме через них пролягали шляхи кочовиків, кримських татар і військ, що прагнули контролювати Крим.
Назва «Арабат» походить від турецького слова «рабат», що означає «укріплення», «застава». Це був справжній «ключ до Криму»: хто володів Арабатською фортецею, той міг контролювати північно-східний підступ до півострова.
Арабатська фортеця мала форму багатокутника й була зведена з каменю-черепашника. Її стіни сягали до 8 метрів у висоту, а товщина складала близько 3 метрів. Укріплення було обладнане бастіонами та бійницями для гармат. Усередині знаходилися казарми, склади, мечеть і колодязі з питною водою.
Важливо, що укріплення зводилося не лише як військовий об’єкт, а й як адміністративний центр: тут збирали податки з караванів, які перевозили сіль із озер Сиваша – адже саме видобуток солі здавна був головним багатством цього краю.
Фортеця не раз ставала ареною запеклих боїв. У XVIII столітті за неї змагалися кримські татари, османи та козаки. Під час російсько-турецьких війн Арабатська фортеця кілька разів переходила з рук у руки. Особливо важливим був 1737 рік, коли війська фельдмаршала Мініха штурмом здобули укріплення, але згодом мусили його залишити.
У 1771 році, під час чергової кампанії Російської імперії проти Кримського ханства, фортеця остаточно втратила своє військове значення, а після приєднання Криму до Росії (1783 р.) її гарнізон було розформовано. Відтоді вона почала поступово занепадати.
Нині від Арабатської фортеці збереглися лише мальовничі руїни – фрагменти стін, бастіонів і башт, які здіймаються серед степу. Хоча споруда неодноразово зазнавала руйнувань, навіть у такому вигляді вона справляє сильне враження. Тут відчувається подих історії: мандрівники можуть уявити, як понад триста років тому гармати дивилися у бік Сиваша, а стіни чули гомін торговців та гуркіт кінноти.
Фортеця є пам’яткою архітектури національного значення. Вона приваблює істориків, археологів та туристів, які прагнуть торкнутися живої спадщини минулого.
Цікаво знати:
– Арабатська фортеця була єдиною укріпленою спорудою на всій довжині Арабатської стрілки.
– Завдяки контролю над видобутком солі фортеця мала не лише військову, а й економічну вагу.
– Існує легенда, що підземні ходи від фортеці вели просто до узбережжя Азовського моря.
Арабатська фортеця в Соляне – це не просто руїни. Це мовчазний свідок епохи, коли південь України був ареною боротьби імперій і культур. Вона нагадує нам про те, наскільки важливим був цей край для всієї Східної Європи, і чому сьогодні його спадщина заслуговує на увагу та збереження.
