У серці Миколаєва, на березі Південного Бугу, стоїть величний і водночас стриманий пам’ятник, який нагадує про одну з найстрашніших трагедій ХХ століття — Голодомор 1932–1933 років. Меморіал пам’яті жертв Голодомору є символом скорботи, національної гідності та вічної пам’яті про мільйони українців, які загинули від штучного голоду, створеного радянським тоталітарним режимом.
Голодомор 1932–1933 років охопив більшу частину території України, особливо родючі степові області, до яких належить і Миколаївщина. Саме тут, на землях, що споконвіків годували Європу, люди масово вмирали від голоду. Архівні дані свідчать, що сотні населених пунктів області втратили десятки відсотків населення. Свідчення очевидців розповідають про порожні хати, дитячі могилки біля доріг і мовчазний розпач селян, яким забороняли навіть збирати колоски з поля.
Питання вшанування жертв Голодомору в Миколаєві довгий час залишалося поза увагою. Лише на початку 2000-х років у місті почали активно говорити про потребу створення місця, де миколаївці могли б віддати шану загиблим. За ініціативи громадських організацій, істориків та місцевої влади було розпочато збір коштів і проектування майбутнього меморіалу.
У 2008 році, до 75-х роковин трагедії, Меморіал пам’яті жертв Голодомору був урочисто відкритий.
Пам’ятник виконано у стриманому, символічному стилі. Центральним елементом меморіалу є скульптура скорботної жінки, що тримає у руках колоски пшениці — символ життя, віри та надії. В її погляді — біль за загиблими й заклик до пам’яті.
Навколо скульптури — гранітні плити з викарбуваними словами скорботи та рядками з народних пісень, які оспівують землю і хліб. Частину площі займає хрест із чорного каменю, який символізує духовну силу українського народу, що вистояв попри геноцид.
Меморіал оточений алеєю, уздовж якої щороку встановлюють свічки під час Дня пам’яті жертв Голодомору — у четверту суботу листопада.
Щороку сюди приходять сотні миколаївців: представники громади, школярі, священнослужителі, родини, які втратили своїх предків у ті страшні роки. Біля меморіалу проходять жалобні панахиди, тематичні виставки, уроки історичної пам’яті, під час яких молодь дізнається про реальні події Голодомору.
Місце стало не лише символом трагічного минулого, а й нагадуванням про цінність свободи, гідності та людського життя. Адже пам’ять про Голодомор — це не лише данина минулому, а й пересторога на майбутнє.
Меморіал у Миколаєві — частина великої мережі пам’ятних місць по всій Україні, які зберігають історичну правду. Він нагадує, що навіть на благодатній землі може настати мор, якщо влада знищує власний народ.
Це місце — мовчазний свідок трагедії, але також і знак національного відродження. Саме тут українці об’єднуються у спільному болі й усвідомленні, що пам’ять — це сила, яка не дозволить повторити минулі жахи.
Меморіал пам’яті жертв Голодомору в Миколаєві — не просто пам’ятник, а вічний заклик до людяності, правди й справедливості. Він нагадує кожному з нас: народ, який пам’ятає свої трагедії, здатен подолати будь-які випробування й зберегти своє майбутнє.
