У тихому куточку Сумської області, де мальовничі пагорби Сумщини переходять у родючі поля Конотопського району, розташувався Путивль — старовинне містечко з багатою історією, що сягає часів князівства. Саме тут, на вулиці Миколи Маклакова, 80, б’ється серце сучасної аграрної освіти: ВСП “Путивльський фаховий коледж Сумського національного аграрного університету” (СНАУ). Цей заклад не просто навчає студентів — він є живим символом еволюції української освіти, від скромного ремісничого училища XIX століття до потужного центру підготовки фахівців для агропромислового комплексу. Уявіть: понад 130 років тому тут вчилися теслярувати й шити, а сьогодні — керувати сучасними фермами та розробляти IT-системи для агробізнесу.
Історія коледжу — це справжній роман у дусі української літератури, сповнений драматизму, переїздів і відроджень. Усе почалося 1894 року, коли місцевий купець-меценат Михайло Семенович Маклаков, на честь якого й названа вулиця, на власні кошти відкрив ремісниче училище для дітей путивльських міщан. Хлопці опановували столярну справу та деревообробку, а дівчата — тонке шиття білизни. Це був акт милосердя в часи, коли освіта для простих людей була розкішшю. Після Жовтневої революції училище не зникло: воно перепрофілювалося на підготовку помічників локомотивних інженерів для Південно-Східної залізниці, стаючи частиною індустріалізації.
Але справжній поворот стався 1931 року. Хіміко-технологічний технікум із Маріуполя, що постраждав від голодомору та репресій, евакуювали до Путивля — тихого містечка на Сумщині, подалі від приморських бурь. Два роки потому заклад перейменували на фруктово-овочевий технікум, де вчили техників-технологів, товарознавців та бухгалтерів для консервних і цукрових заводів. Це був час, коли радянська влада робила ставку на харчову промисловість, і Путивль став її форпостом на півночі.
Велика Вітчизняна війна принесла темряву: з липня 1941-го до осені 1944-го навчання зупинилося, будівлі зруйнували, а викладачі та студенти розійшлися долями. Та вже незабаром після визволення все відбудувалося — від головного корпусу до чотирьох гуртожитків. Коледж став не лише освітнім осередком, а й культурним центром Путивля: тут ставили п’єси, проводили концерти, а випускники роз’їжджалися по всій системі Головного плодово-овочевого обміну. У 1956-му, після реорганізації, заклад підпорядкували Мінторгу УРСР, а 1990-го — перейменували на Путивльський аграрний технікум, додавши спеціальності ветеринарії та зоотехнії. 2001-го з’явилися правознавство, а 2003-го, за наказом Мінагрополітики, коледж увійшов до структури СНАУ, набувши сучасної назви.
За 130 років заклад випустив понад 20 тисяч фахівців — від агрономів до юристів, які працюють не лише в Україні, а й за кордоном. Цікавий факт: серед випускників — ветерани, які будували радянську агропромисловість, і сучасні підприємці, що експортують українські фрукти до Європи. Путивльський коледж — це не просто школа, а хроніка змін: від імперських ремісників до пострадянських агроменеджерів.
Сьогодні Путивльський фаховий коледж — це динамічний заклад фахової передвищої освіти, де навчається понад тисяча студентів за денною та заочною формами. Освітній процес ведеться українською мовою, а програми охоплюють широкий спектр — від класичних аграрних до IT та бізнесу. Ось ключові спеціальності:
– Облік і оподаткування (D1): Для тих, хто мріє керувати фінансами фермерських господарств.
– Торгівля (D7) та Підприємництво, торгівля і біржова діяльність (D6) з елементами правознавства: Ідеально для майбутніх агробізнесменів.
– Інформаційні системи та технології (F6): Де аграрна освіта зустрічається з цифровізацією — від дронів для моніторингу полів до софту для логістики.
– Технології харчових продуктів (G13): З фокусом на зберігання та переробку фруктів, овочів і зерна — спадщина фруктово-овочевого минулого.
– Ветеринарна медицина (H6) та Тваринництво (H2): Практичні навички для фермерів, з акцентом на технології виробництва тваринних продуктів.
– Туризм та рекреація (J3): Бо Сумщина — це не лише поля, а й екотуризм у заповідниках.
– Плюс професійна підготовка: курс бджоляра 3-го розряду для любителів меду та екології.
Студентське життя тут кипить: коледж активно долучається до національних подій, як-от Радіодиктант єдності 2025-го чи День української писемності й мови. У часи викликів — волонтерські платформи на кшталт “BRAMA”, програми ментального здоров’я та чіткі інструкції під час повітряних тривог — показують, як заклад піклується про своїх. А вступна кампанія 2026-го обіцяє “ваш ШАНС!”: з мотиваційними роликами, рейтингами та правилами вступу на сайті pksnau.in.ua.
Цікавинка: коледж має власні лабораторії та практики на місцевих фермах, де студенти не читають теорію, а самі варять джеми чи лікують корів.
Путивльський коледж — це не ізольований острівець, а двигун економіки Сумщини. Випускники заповнюють кадровий дефіцит у агросекторі: від бухгалтерів на елеваторах Конотопщини до IT-спеціалістів у київських агротех-стартапах. Коледж пишається внеском у північний регіон України, де родючі ґрунти Сумщини дають 10% національного урожаю зернових. Серед досягнень — участь у державних програмах модернізації АПК, міжнародні стажування та навіть проекти з екологічного туризму.
Путивльський фаховий коледж — це більше, ніж диплом: це місток між традиціями та інноваціями, де минуле шепоче про витривалість, а майбутнє кличе до дій. У часи, коли Україна відстоює свою землю, такі заклади нагадують: освіта — це зброя сильніша за будь-яку. Якщо ви мрієте про кар’єру в агросекторі чи просто шукаєте натхнення — завітайте до Путивля. Тут, серед соняшникових полів, народжуються не лише фахівці, а й мрії. Бо як казав засновник Маклаков, освіта — це інвестиція в завтра, що цвіте вічно.
