Одним з найперших парків Одеси був – Дюківский сад. Цей парк заклав градоначальник міста Дюк де Решельє. Парк став улюбленим місцем для спортсменів, що проводять тут ранкові пробіжки та громадян з навколишніх вулиць, які прогулюються тут зі своїми домашніми улюбленцями.
Дюківський сад займає територію загальною площею 25 гектарів. Парк розділений на три яруси. Від головного входу до верхнього рівня піднімається алея. Нагору ведуть невеликі сходи з критими альтанками. В різні сторони відходять ще декілька доріжок, які перехрещуються між собою на трав’яних газонах. Особливо красиво в саду в літню пору року, коли крони дерев вдягнуті в густу зелень, а навколо лунає мелодійний спів пташок. Посеред саду є невеликий ставок із острівцем, який став улюбленим місцем закоханих парк. Саме тут були зняті деякі сцени фільму «Весна на Зарічній вулиці».
Свою історію заснування Дюківський сад починає з часу, коли він був хутором, який був відведений одному із засновників міста – Францу де Волану. Новий власник не встиг погосподарювати на цих землях, так як отримав нове службове призначення. Хутір перейшов у власність до першого градоначальника Одеси і херсонського військового губернатора Дюка де Рішельє. Дюк був прекрасним господарем, він засадив територію хутора деревами і кущами з околиць Умані та рідкісними середземноморськими видами рослин. Для герцога де Решеньє був збудований двоповерховий будинок у класичному стилі. Маєток обгороджував кам’яний паркан. Територію довкола будівлі прикрасили фонтанами і штучними водоймами. Згодом Рішельє подарував хутір з усіма будівлями своєму ад’ютантові Стемпковському. Останній господар, залишаючи Одесу, віддав хутір місту.
За роки свого існування Дюківский сад пережив чимало різних подій. Його кам’яні павільйони використовували для різного призначення. У радянський період тут проводили сільськогосподарські виставки, а в одній із будівель було відкрито китобійний музей.
Від залізничного вокзалу Одеси до Дюківського саду курсує пряма маршрутка №215.
