Фортеця Кінбурн — османське укріплення XV століття, розташоване на Кінбурнській косі в гирлі Дніпра, поблизу сучасного села Покровське Миколаївської області. Назва “Кінбурн” походить від турецького “Kılburun”, що означає “тонка волосина”, вказуючи на вузьку форму коси.
Фортеця разом з Очаковом, розташованим на протилежному березі, контролювала судноплавство між Дніпровсько-Бузьким лиманом і Чорним морем. Укріплення мало кілька бастіонів з артилерією, кам’яні стіни довжиною близько 100 метрів, 80 будинків та мечеть. Населення складалося з військових та їхніх родин, загалом 500–700 осіб. Фортеця також була центром работоргівлі.
У 1669, 1688 та 1692 роках запорозькі козаки здійснювали напади на фортецю. Під час російсько-турецької війни 1735–1739 років, у 1736 році, російські війська під командуванням генерал-лейтенанта М. Леонтьєва захопили та зруйнували Кінбурн. Османи відновили укріплення, але за Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 року фортеця перейшла під контроль Російської імперії.
1 жовтня 1787 року під час чергової російсько-турецької війни османський десант намагався захопити фортецю, але був розбитий російськими військами під командуванням О. Суворова. Важливу роль у цьому бою відіграли українські козаки Чорноморської флотилії.
У жовтні 1855 року, під час Кримської війни, фортеця зазнала значних пошкоджень від артилерійського обстрілу англо-французького флоту. За умовами Паризького мирного договору 1856 року, укріплення було розібрано і більше не відновлювалося.
Сьогодні на місці фортеці збереглися земляні вали та рів, що перетинає косу з півночі на південь на захід від села Покровське. Ці залишки нагадують про багату історію регіону та стратегічне значення Кінбурнської коси в минулому.
