Гора Остриця, що здіймається над селом Копачів на Київщині, — це не просто мальовничий пагорб, а справжня сторінка давньої історії, написана землею та людьми. Вона стоїть на правому березі Дніпра, серед пагорбів Обухівщини, і своїм гострим силуетом нагадує кам’яну варту, яка пильнує долину вже тисячоліттями.
У назві гори — «Остриця» — відчувається і гострота її вершини, і давній подих легенд. За переказами, тут колись височіли язичницькі капища: наші предки приходили сюди поклонятися сонцю й стихіям, приносили жертви богам, адже з вершини відкривається широкий краєвид на річкові долини й ліси. Саме такі місця обирали для святилищ — на межі землі та неба.
Сьогодні гора Остриця — частина історико-культурного комплексу «Парк Київська Русь», що відтворює давній Дитинець Києва V–XIII століть. Тут оживає історія: серед дерев’яних стін та башт можна побачити давні обряди, турніри та кінні виступи, а сама гора ніби є їхнім мовчазним свідком. Її схили вкриті травами й квітами, а влітку вони перетворюються на строкатий килим, що спадає донизу, до зелених луків і розлогих дібров.
Особливу привабливість Остриця має для мандрівників і фотографів. З її вершини відкривається панорама на всю околицю — хвилясті пагорби, сільські хати, далекі ліси та дзеркальні плеса ставків. У різні пори дня цей краєвид змінюється: на світанку вершина потопає у туманах, опівдні грає сонячним блиском, а ввечері спалахує у відблисках багряного заходу.
Гора Остриця — це не лише географічна точка, а й місце, де можна відчути дотик до глибинної історії України. Вона нагадує про часи, коли людина жила в єдності з природою, шанувала сили землі й небес, а сама земля зберігала пам’ять поколінь. Приїхавши до Копачева, неможливо не піднятися на цю вершину, аби бодай на мить відчути себе частиною тієї великої й вічної історії, яку береже гора.
