На тихих луках між хвилястими пагорбами Волині, де час ніби застиг у щемкій молитві, височіє старовинна святиня — Монастир Різдва Пресвятої Богородиці в селі Новий Загорів. Зведений ще в середині XVII століття, цей монастир стоїть на межі світу земного й духовного, як мовчазний свідок козацьких походів, польсько-литовських війн, імперських зазіхань та повстанських подвигів.
Історія монастиря починається 1664 року, коли князі Загоровські, представники древнього русько-литовського роду, заснували тут обитель василіан — чернечого ордену греко-католицької церкви. Вже тоді це був не лише осередок духовного життя, а й важливий культурний центр, де розвивалася освіта, писемність, книгодрукування.
У 1753 році на місці дерев’яної церкви спорудили кам’яну, яка збереглася донині. Це храм Різдва Богородиці — стриманий, але величний зразок волинського бароко з елементами оборонної архітектури. Його товсті мури пам’ятають бій, що відлунював на всю Україну.
У серпні 1943 року монастир став цитаделлю нескорених. Загін УПА під командуванням «Орла» (Григорія Перегійняка) зайняв монастир і понад тиждень героїчно відбивав наступ німецько-нацистських військ, озброєних артилерією й авіацією. 43 повстанці протистояли понад півтисячі солдатів Вермахту. Бій тривав із 8 по 13 вересня. З монастиря зробили фортецю — кожна стіна, кожне вікно стали амбразурами свободи. Загинула майже вся чота, але їхній подвиг залишився у пам’яті народу.
Після війни обитель була закрита, а храм занепав. У радянські часи територію використовували як склад. Але, як у легендах про чудесне відродження, після відновлення незалежності України монастир знову ожив. Зараз тут діє чоловічий монастир УПЦ КП (нині — ПЦУ).
Монастир і досі вражає своєю аскетичною величчю. Його обіймає тиша, яку порушують лише спів птахів та дзвін церковного передзвону. Щороку у вересні сюди з’їжджаються паломники, щоби вшанувати пам’ять героїв, які поклали життя за волю. Біля монастиря встановлено пам’ятний хрест із викарбуваними іменами загиблих вояків УПА.
Церква Різдва Богородиці — це не просто храм. Це монумент часу. Збудована в стилі оборонного бароко, вона має вузькі бійниці, стриману ліпнину, потужні стіни. В інтер’єрі — мінімум прикрас, але саме ця стриманість підкреслює дух покори й молитви.
Особливого значення набуває й місце розташування монастиря — він стоїть на височині, звідки відкривається вид на села, поля та лісисті околиці. Це ідеальне місце для молитви, усамітнення, роздумів. А в повітрі ніби завис дух віків — тут говорять стіни, тут звучать голоси предків.
Монастир Різдва Богородиці в Новому Загорові — не просто пам’ятка архітектури чи місце історичної битви. Це жива сторінка духовного й національного відродження. Він навчає пам’ятати, шанувати, бути сильним і водночас — смиренним.
Загорів — це молитва, викарбувана в камені. Це місце, де герої стали святими, а святиня — героїнею. І якщо ви коли-небудь опинитесь на Волині, не оминіть цієї святині. Тут можна почути не лише дзвони — тут говорить сама тиша.
Цікаві факти:
- Храм є пам’яткою архітектури національного значення.
- Тут встановлено меморіальну таблицю із 43 іменами загиблих повстанців.
- Щороку відбувається «Загорівський фестиваль» на честь загиблих вояків УПА.
