У самому серці стародавнього Києва, під тінню золотих бань Києво-Печерської лаври, стоїть особлива святиня української культури — Музей книги і друкарства України. Він розташувався у колишніх монастирських друкарських корпусах XVIII століття, які самі по собі є мовчазними свідками історії. Тут панує тиша, крізь яку виразно чути шелест сторінок, — наче книги, що пережили віки, досі шепочуть свої таємниці.
Музей відкрив двері для відвідувачів у 1975 році, і відтоді став осередком духовної пам’яті про шлях книги в Україні. Його експозиція простягається через віки: від перших рукописних пергаментів до сучасних друкарських шедеврів. У колекції зібрано понад 56 тисяч пам’яток, серед яких рідкісні стародруки, гравюри, видання видатних українських друкарів, а також друкарські верстати, чорнильниці, літери та інструменти, що дозволяють відчути дотик до ремесла.
Одним із найцінніших експонатів є книги Івана Федоров*, першодрукаря, який у XVI столітті започаткував нову епоху словесності на українських землях. Його «Апостол» та «Буквар» — це не просто книжки, а символи відродження національної культури.
Відвідувач, переступаючи поріг музею, ніби потрапляє у часопис. У темних залах пахне старим папером і деревиною, а поруч із масивними друкарськими верстатами можна уявити гул роботи давніх майстрів. Експозиції доповнюють графічні ілюстрації, старовинні обкладинки, виготовлені вручну, та оригінали гравюр, що колись прикрашали книги.
Особливе враження справляє зал української рукописної книги. Тут, під склом, зберігаються стародавні Євангелія, Псалтирі та Літописи, написані каліграфічним письмом на пергаменті. Їхні сторінки прикрашені візерунковими ініціалами та яскравими орнаментами, які ніби сяють попри століття.
Музей не обмежується лише демонстрацією експонатів. Він активно живе у сучасності: тут проводяться книжкові виставки, презентації, зустрічі з письменниками, літературні вечори та дитячі майстер-класи. Щороку до Дня слов’янської писемності й культури відбувається велике свято книги, де Київ оживає у поєднанні давніх традицій і сучасного слова.
Особливу популярність мають творчі майстерні з каліграфії та друкарської справи, де відвідувачі можуть власноруч спробувати набрати текст на старовинному верстаті чи вивести літери гусячим пером.
Музей книги і друкарства — це не лише сховище стародруків, а й жива пам’ять народу. Він нагадує, що українська культура формувалася крізь тисячоліття боротьби й творчості, а книга була і залишається тим світильником, який веде націю до знань і свободи.
Вийшовши з музею, відвідувач відчуває, що Київ постає не тільки містом каменю та золота, а й містом паперу, чорнила і натхненного слова, яке не вмирає.






