В місті Львові є місце, від якого навіть дуже сміливій людині, стає моторошно. Таке місце розташоване на початку вулиці Степана Бандери – це музей-меморіал «Тюрма на Лонцького». Стіни цього музею зберігають пам’ять про в’язницю, НКВС та гестапо. В «Тюрми на Лонцького» утримували так би мовити «неблагонадійних» людей, серед яких найчастіше були політв’язні. У 1936 році під час Львівського процесу саме в стінах цього закладу перебували Ярослав Стецько і Степан Бандера.
На розі вулиць Леона Сапєги, нині – Степана Бандери, та Коперника у 1889–1890 роках була побудована австро-угорська жандармерія. Будівлю спроектував архітектор Юзеф Каетан Яновський. При польській владі у 1918–1920 роки тут побудували будівлю в’язниці. Згідно з пактом Молотова-Ріббентропа у 1939 році, Галичина відійшла до Радянського Союзу. До 1941 року у приміщенні знаходилась В’язниця №1. В сусідній з в’язницею будівлі розмістилося обласне управління НКВС. Під час нападу Третього Рейху на СРСР у червні 1941 року, у стінах тюрми було розстріляно близько 1000 людей працівниками НКВС. В роки нацистської окупації Львова у 1941–1944 роках в споруді знаходилася в’язниця гестапо. Подвір’я в’язниці було викладено надгробними плитами із старого єврейського цвинтаря. З 1944 року і до розвалу Радянського Союзу у будівлі працювали слідчий ізолятор та слідчий відділ НКВС (КДБ). В 2009 році в приміщенні колишньої в’язниці був заснований музей-меморіал «Тюрма на Лонцького».
Вхід до музею знаходиться на тому ж місті, де він був у часи функціонування в’язниці – з боку вулиці Брюллова, колишньої вулиці Лонцького. Експозиція «Тюрми на Лонцького» складається з трьох основних напрямків: історія споруди, побут ув’язнених, масові розстріли в кінці червня 1941 року. В коридорі на стінах прикріплені стенди, на яких викладена історія в’язниці, представлено документи з прізвищами та іменами розстріляних в’язнів. Деяка частина камер була переобладнана під експозиційні зали. Відвідувачам музею демонструють: кабінет слідчого, камеру-одиночку та фотолабораторію. Особлива увага у експозиції акцентується на жахливі події червня 1941 року. В одній із зал закладу представлені фото в’язниці, які були зроблені наприкінці червня 1941 року, та українські газети, що висвітлювали злочинні дії комуністичного режиму.
В музеї є зала, де відтворено найтрагічніший період «тюрми на Лонцького» – це окупація СРСР. В залі лунають аудіо записи пісень, таких як – «Широка страна моя родная», а також зібрані репродукції пропагандистських плакатів того часу. Усіма цими речами, керівництво музею хотіло показати, наскільки офіційна комуністична пропаганда відрізнялася від реального життя у Радянському Союзі. В кінці музейної експозиції, на фоні стели пам’яті закатованих 1941 року,можна прослухати аудіо записи спогадів колишніх в’язнів цієї тюрми.
Нещодавно колекцію музею поповнили новими експонатами – розсекреченими «розстрільними списками» та архівними справами на отця Миколу Хмільовського. Хмільовський – це один з найвідоміших в’язнів, який був головою підпільної греко-католицької церкви та членом Української головної визвольної ради.
Музей-меморіал «Тюрма на Лонцького» працює з 10:00 до 19:00 (понеділок – п’ятниця) та з 10:00 до 17:00 у неділю. Вхід та екскурсія є безкоштовними. Для груп, де більше ніж 10 осіб, екскурсії проводять за попереднім записом. Знаходиться музей за адресою: вулиця Степана Бандери, 1 (на розі вулиць Бандери і Коперника).
