Ще в давнину на Українській землі проводилися ярмарки. Ремісники різних професій продавали на ярмарках свої вироби. Там можна було побачити: гончарів та ложкарів, ткачів,кравців та вишивальниць, стельмахів і кошикарів, бондарів та столярів, лимарів і кушнірів, дьогтярів та солеників, бублейниць. Чумаки продавали рибу та сіль. Кожен міг придбати чи продати все те, що сам виробляв.
Купці з великих міст Середньої і Західної Європи почали приїжджати в Україну з 16 століття. Вони торгували ювелірними виробами, вишуканими прикрасами та предметами побуту. Натомість купували вовну, шкіру, роги, сало, зерно, мед. В цей же час в середніх і великих містах України почали виникати малі ярмарки, на яких купували і продавали худобу, взуття, одяг, продукти, хатні речі та інше. Найбільшого розмаху ярмарки сягали восени та перед великими святами. На ярмарках поруч з українськими міщанами можна було побачити польських, німецьких, вірменських та єврейських поселенців.
Справжній ярмарковий бум в Україні відбувся в 19 столітті, коли набув поширення чумацький промисел. Більшість ярмарок тривали лише 1 день, близько 1/3 — від 2 до 7 днів, а лише 3% тривали довше. Загалом на території України, постійно діяло 110 ярмарків, на яких продавали 47% усіх товарів.
З розвитком заводського та фабричного виробництва, розгалуження залізничної мережі, виникнення нових промислових i адмiнiстративних центрів спричинило поступове відмирання ярмаркової торгівлi. Ярмарки проіснували до 30-х років 20ст., поки зовсім не були закриті.
Ярмарки завжди викликали бурю позитивних емоцій та були найулюбленішою подією в одноманітному житті українських селян. Ще до світанку селяни чепурились та вибирались з сіл пішки чи на возах та тягнулися довгою чередою до місця ярмарку. Ярмарок завжди був, як велике свято, люди гарно вдягалися і йшли з чудовим настроєм. Торги могли тривати кілька днів, на ярмарках часто знайомилися між собою люди з різних місцевостей. Крім торгівлі ярмарки славилися своїми розвагами, там можна було побачити: колоритні сцени, сповнені народних дотепів, жартів, купівлі-продажу доповнювалися гуртовим співом молоді, іграми та забавами, троїстою музикою, грою кобзарів та лірників. На українських ярмарках народилися нові мистецькі жанри: вертеп; інтермедії; балаган, репертуар якого складався з примiтивних п’єс героїчного, сатиричного та побутового характеру, а також пантомім , інтермедій , співів , танців. Аби зібрати якомога більше роззяв, під час ярмарків влаштовувалися й видовища фокусників, акробатів, дресирувальників, ремісників-аматорів, камер-риторів, буфонади, маріонеткові вистави, виступи стрибунів, канатохідців , танцюристів, дресированих мавп, силових акробатів , факірів , дресированих ведмедів . На ярмарках відбувалися зустрічі, знайомства, запрошення на храмові свята або родинні торжества. Жвава ярмаркова торгівля не обходилася без галасу, суперечок, лайок. Також на ярмарках прилюдно повідомляли про скоєні злочини, прикмети злодіїв тощо.
За ярмарками любили спостерігати художники та письменники. Тут у митців з’являлося натхнення та народжувалися сюжети майбутніх творів.
Село Великі Сорочинці, Миргородського району, могло залишитися невідомим, як і багато сіл Полтавщини, якби його не прославив у своїх творах великий український класик Микола Васильович Гоголь. В повісті «Сорочинський ярмарок», що є складовою частиною « Вечорів на хуторі біля Диканьки», Микола Васильович відтворив поезію народного життя, реалістично відобразив різних представників українського народу, майстерно поєднавши все це з великим гумором.
Відроджуватись ярмарки починають з 1966 року. Сорочинський ярмарок не є винятком, на нього з’їжджається багато представників різних організацій та підприємств – торгових та виробників. Люди масово відвідують Сорочинці, щоб придбати різноманітні, дефіцитні на той час, речі, товари. Їх не зупиняло навіть те, що ярмарковий майдан являв собою необладнане поле, без будь – яких умов ні для учасників ні для гостей. Ініціатором відродження ярмарку стала керівник проекту «Сорочинський ярмарок» кавалер орденів княгині Ольги III та II ступенів Світлана Свищева. Під її керівництвом ярмарок одержав в 1999 році статус Національного і став єдиним, що вдало поєднав історію і сучасність, народні традиції, культуру, колорит з бізнесовими інтересами українських виробників.
Сорочинський ярмарок в сьогоденні.
Щороку в двадцятих числах серпня в Україні, Полтавській області, Миргородського району, біля села Великі Сорочинці проводиться ярмарок, який триває приблизно п’ять днів. З’їжджаються сюди як великі підприємства, так і народні умільці з усієї України та ближнього зарубіжжя, щоб представити свою продукцію та заробити гроші і славу. На цьому святі можна купити потрібні предмети побуту і веселі сувеніри на пам’ять. Все це дійство супроводжується розважальною програмою та концертами. Гостям буде цікаво подивитися театралізоване дійство, яке показує побут українського села XVIII-XIX століть.
Тут можна купити вироби народного промислу, сучасні товари промислового виробництва, а також продукти харчування. Сувенірні вироби також не залишать байдужими, тут можна придбати: писаний керамічний посуд самих різних видів і кольорів; прикраси, виконані в етнічних мотивах; рушники і скатертини; вишиванки вишиті вручну і за допомогою машинної вишивки в традиційних національних українських кольорах; костюми та спідниці; сорочки і штани; колоритні дитячі іграшки.
Домашня кухня на «Сорочинському ярмарку», не залишить байдужими шанувальників гастрономічного туризму. Тут можна спробувати: ароматні пироги з м’ясом, капустою, рисом і яйцем або зеленою цибулею, ніжні голубці в томатно-сметанному соусі, борщ з житніми грінками, тертий часник, найсвіжіше желе з яловичини.
Торгові ряди рясніють: апетитними ковбасами і копченостями, свіжим салом, домашніми наливними яблуками, запашними жовтобокими динями, гірляндами винограду. Медовий ряд має цілу палітру бурштинових відтінків. Господарі запрошують скуштувати медовуху власного приготування.
Щороку Великі Сорочинці відвідують понад мільйон гостей. Тут можна зустріти іноземних дипломатів та верхівки урядів інших держав. Участь у цій акції вважається почесною, так як ярмарок є своєрідною візитною карткою України, яка відображає традиції та рівень розвитку.
Не оминіть своєю увагою фольклорний куточок Сорочинського ярмарку, який оформлений як справжнє село України. Тут ви зможете побачити народні промисли Опішні, Космачі та Петриківки, які здивують вас барвистими іграшками, вишиванками, розписаним керамічним посудом.
Ви матимете змогу спробувати себе в мастер – класі з ліплення з глини різних виробів.
Неодмінно варто завітати в Спасо – Преображенську церкву. Ця церква була побудована на кошти українського гетьмана Данила Апостола в 30-х роках XVIII століття. Визначна пам’ятка давнини збудована в стилі бароко. Картинна галерея, що налічує понад сотню картин виконаних в XVII столітті, не залишить байдужими шанувальників мистецтва. Ширина унікального іконостасу в храмі досягає – 20 метрів, а висота – 17 метрів. Саме в цій церкві хрестився М. В. Гоголь.
Шанувальникам творчості відомого містика М.В. Гоголя, буде цікаво відвідати літературно-меморіальний музей письменника «Будинок Гоголя». В цьому будинку письменник народився, на цей час в будинку зберігаються особисті речі, що належать знаменитому містику. Вони були з ним під час його подорожей по Європі і Близькому Сходу – циліндр, дорожня сумка, рукописи Гоголя і його передсмертна маска.
Дістатися до Великих Сорочинців можна автомобілем проїжджаючи через околиці Диканьки, Миргорода, Опішні або Гадяча. Також можна добиратися потягом або автобусом до Миргорода, а звідти на рейсовому або маршрутному таксі доїхати до Великих Сорочинців.
Зупинитися можна в попередньо заброньованому номері готелю в Миргороді, в 25 км від селища, або зняти житло у місцевих жителів.
