Уявіть собі тихий куточок Сумської області, де спокійні води річки Сейм шепочуть старовинні легенди, а над Никільською горою височіє постать, що втілює незламний дух опору. Це Путивль — стародавнє містечко, яке в роки Другої світової війни стало колискою одного з найлегендарніших партизанських рухів в Україні. А в центрі цієї історії — пам’ятник Сидору Ковпаку, суворий і задумливий генерал у довгій шубі, з трубкою в руці, що ніби й досі планує черговий рейд у ворожий тил. Встановлений у 1971 році, цей монумент не просто граніт і чавун — це жива сторінка історії, що кличе мандрівників і нащадків до роздумів про мужність і жертви.
Сидір Артемович Ковпак народився 25 травня 1887 року в бідній селянській родині в селі Котельва на Полтавщині. Життя його не було легким: рано осиротів, пас худобу, мріяв про кращу долю. Перша світова війна кинула його в окопи — як розвідника-пластун, він заслужив два Георгіївські хрести, але й безліч ран, що назавжди нагадували про ціну перемоги. Після революції Ковпак оселився в Путивлі, де став головою міськвиконкому — скромним “мером” містечка, що дбав про хліб і порядок для простих людей.
Коли у вересні 1941 року нацисти окупували Сумщину, Ковпак не сидів склавши руки. З групою підлеглих він утік до лісу, де з кількох десятків добровольців сформував Путивльський партизанський загін. Це був початок епічної саги: з невеличкої групи бійці виросли до цілої дивізії в кілька тисяч воїнів. Ковпак, без формальної військової освіти, покладався на кмітливість, інтуїцію та любов до людей. “Товариш Ковпак дуже невитриманий, грубий і некультурний”, — писали про нього в звітах, але саме ця простота робила його лідером, якого боявся сам Гітлер і поважали партизани від Карпат до Білорусі.
Найяскравішим штрихом у портреті Ковпака став Карпатський рейд 1943 року — 100-денний марш-кидок на 2000 кілометрів від Путивля через ворожі тили до гірських хащ. Партизани нищили мости, підривали ешелони, рятували полонених. “Зоряний рейд”, як його назвали, став символом непереможності: попри голод, морози й переслідування, з’єднання Ковпака прорвало кільце оточення й повернулося героями. За заслуги Сидір Артемович удостоївся двох Зірок Героя Радянського Союзу, а після війни обіймав високі посади — від депутата Верховної Ради до заступника голови Президії Верховної Ради УРСР. Помер він 11 грудня 1967 року в Києві, де й похований на Байковому кладовищі.
На честь 30-річчя партизанського руху на Сумщині, у 1971 році, в Путивлі з’явився пам’ятник Ковпаку — один із двох таких монументів в області. Автори — видатний народний художник СРСР Михайло Лисенко, скульптор Володимир Сухенко та архітектори Степан Тутученко й Анатолій Ігнащенко — втілили образ легендарного командира з поетичною точністю. Загальна висота споруди сягає 11,5 метра: семи метровий бетонний постамент у формі пірамідальної гори символізує неприступність партизанських лісів, а на ній — чотириметрова чавунна статуя Ковпака.
Генерал зображений у типовому партизанському вбранні: довга шуба, папаха, валянки, трубка в руці. Його погляд спрямований на річку Сейм — ніби в спогад про бої на цих берегах чи в надію на мирне майбутнє. Монумент стоїть на Никільській гирці, на вулиці Новій (колишній Воровського), поруч із парком і трасою Т1914. В’їжджаючи в Путивль, мандрівник одразу відчуває атмосферу “міста партизанської слави” — пам’ятник зустрічає як вартовець, що охороняє спокійні краєвиди.
Пам’ятник Ковпаку — не просто туристична атракція, а осередок живої пам’яті. Біля нього проводять екскурсії, присвячені Другій світовій, а в 11 кілометрах розташований Музей партизанської слави “Спадщанський ліс” — ідеальне місце для глибшого занурення в історію. Тут можна побачити артефакти рейдів, почути розповіді очевидців і відчути, як звичайні селяни ставали героями.
У сучасній Україні монумент викликає дискусії: з одного боку, він уособлює опір окупантам, з іншого — радянську міфологію. Нещодавно, у 2024 році, погруддя Ковпака демонтували в київському Парку Слави в рамках декомунізації. Та в Путивлі пам’ятник стоїть непохитно, нагадуючи: історія — це не чорно-біле полотно, а складний гобелен героїзму й втрат.
Пам’ятник Сидору Ковпаку в Путивлі — це більше, ніж бронза й камінь. Це втілення духу, що переміг у рейдах і битвах, але й нагадування про ціну свободи. Сьогодні, коли Сумщина оживає після випробувань сучасної війни, цей монумент кличе: пам’ятайте коріння, шануйте предків і не здавайтесь. Якщо ви в дорозі по Т1914, зупиніться біля Сейму — і, можливо, почуєте, як з лісу лунає партизанська пісня. Бо легенди Ковпака живуть, як вічний вогонь опору.