У самому серці старої Таращі, серед вузьких вулиць і тихих двориків, височіє споруда, яка ось уже понад століття є символом міста – пожежна каланча. Її стрункий силует, мов вартовий, завмер над дахами, нагадуючи про часи, коли пожежа була однією з найбільших загроз для невеличкого містечка.
Каланча у Таращі зведена наприкінці ХІХ століття. Вона належить до тих унікальних архітектурних пам’яток, що поєднують у собі практичність і красу. Колись вогнеборці підіймалися вузькими дерев’яними сходами на самий верх вежі, аби вдень і вночі пильнувати місто. Звідси відкривалася широка панорама: виднілися глиняні хатки на околицях, куполи церков, базарний майдан. А головне – з каланчі можна було помітити навіть невеликий дим далеко за містом і вчасно вирушити на порятунок.
Архітектурно каланча є типовим зразком пожежних веж кінця ХІХ – початку ХХ століття. Її високий цегляний корпус прикрашений стриманим декором, а стрункі віконні отвори підкреслюють вертикальність споруди. Вона наче тягнеться до неба, символізуючи ідею пильності та готовності.
Цікаво, що каланча у Таращі слугувала не лише сторожовою вежою для вогнеборців. Тут, як і в багатьох подібних спорудах, сушили пожежні рукави, зберігали інвентар, а іноді навіть влаштовували спостережний пункт під час свят чи ярмарків. Для жителів міста це була своєрідна «вежа часу», з якої відкривалася нова перспектива на їхнє повсякденне життя.
Сьогодні пожежна каланча в Таращі втратила своє пряме призначення, але залишилася важливою пам’яткою архітектури. Вона є не лише свідком історії пожежної справи, а й символом міської самобутності. Її строгий силует і досі притягує погляд, нагадуючи сучасним мешканцям і гостям Таращі про минулі часи, коли без цього вартового місто не уявляло свого спокою.
Можна сказати, що каланча стала немов оберегом – німим свідком життя поколінь, який стоїть на сторожі пам’яті та історії маленького, але гордого міста.
