У самому серці Полісся, на берегах тихоплинної річки Мики, приховується унікальна перлина української історії — Радомишльська паперова фабрика. Це не просто індустріальний об’єкт минулого — це місце, де понад три століття тому зароджувалась українська книжкова культура. Саме тут, під покровом лісів і у тиші ремісничої праці, почалося виготовлення першого паперу для українських друкарень.
Історія Радомишльської фабрики починається у XVII столітті, коли православний митрополит Петро Могила — визначний просвітник і церковний діяч — усвідомив нагальну потребу в забезпеченні Києво-Печерської лаври власним папером. Тоді папір імпортували переважно з Європи, і він був дорогий та малодоступний.
У 1612 році за його ініціативи у Радомишлі була заснована папірня — одна з перших у Центрально-Східній Європі. Вибір місця не був випадковим: поблизу було вдосталь лісів, річка для млина, і — найголовніше — достатньо вмілих майстрів.
Процес виробництва паперу у ті часи був трудомістким і майже повністю ручним. Сировиною служили ганчірки — лляні або конопляні тканини. Їх дрібнили, варили, перетирали на волокнисту масу й просушували у формах, створюючи аркуші високоякісного паперу.
Кожен аркуш мав водяний знак — знак приналежності фабрики до Києво-Печерської лаври. Такий папір використовувався для друку знакових творів української духовної культури, зокрема в друкарні Лаври, одній із найавторитетніших у тогочасній Східній Європі.
На початку XVIII століття папірня поступово втратила своє значення, а з часом і зовсім припинила роботу. Причиною стало зниження попиту через індустріалізацію та зміну логістичних маршрутів.
Проте у XXI столітті історична пам’ять про цю фабрику отримала нове дихання. У 2007 році відомий меценат Ольга Богомолець ініціювала реставрацію старовинної будівлі та відкрила на її основі культурно-історичний комплекс — Музейний комплекс «Замок-музей Радомисль». Тут відтворено не лише інтер’єри папірні, а й стародавній спосіб виготовлення паперу вручну.
Нині Радомишльська папірня стала важливим туристичним та освітнім осередком. У музеї можна побачити старовинні друкарські верстати, спробувати виготовити аркуш паперу власноруч та дізнатись більше про роль друкарства в історії України.
Крім того, в музеї експонується унікальна колекція української домашньої ікони XVII–ХХ століть — одна з найбільших у світі.
Радомишльська паперова фабрика — це не просто пам’ятка, а символ тяглості української культури, освітництва та духовності. Вона нагадує, що навіть у невеликому поліському містечку може народитися велика ідея, яка змінює історію всієї нації.
Якщо ви шукаєте місце, де минуле говорить мовою аркушів, води і каменю — обов’язково відвідайте Радомишль. Там папір — це більше, ніж матеріал. Це – носій душі.
