На Луганщині неподалік селища Селезнівка на місці злиття річок Білої, Утки та Селезня знаходиться не притаманна цим місцям архітектурна цікавинка – Садиба Мсциховського. Це диво архітектурного мистецтва було побудовано на замовлення польського металургійного та вугільного магната Казимира Мсциховського. Будівництвом займався один із найяскравіших представників модерну та неокласицизму імперського Петербурга Сергій Гінгер. Садибу Мсциховського побудовано у флорентійському стилі, а вхід до неї було стилізовано під ворота середньовічного замку.
Казимир Мсциховський закінчив Київський університет і згодом з інженера-колійовця дослужився до дійсного статського радника, що дало йому право на спадкове дворянство. Мсциховський був дуже багатою людиною, також він входив до структур кількох потужних промислових спільнот, таких як: Азово-Донського комерційного банку, Донецько-Юр’ївського металургійного товариства та Товариства Південно-Російської кам’яновугільної промисловості. Найголовнішим у його підприємницькій діяльності стало Селезнівське товариство кам’яновугільної та заводської промисловості. З часом тут він заклав копальню, яка згодом перетворилася на дві шахти.
Так як з Селезнівкою Мсциховського поєднувала його підприємницька діяльність, він вирішив провести тут своє подальше життя і побудувати садибу. В будівництво і облаштування помешкання підприємець вклав дуже великі кошти. Вітальня була обставлена меблями у стилі Людовіка XVI, а матерія, якою їх було оббито, була точною копією матерії у Версалі. Розкіш і оздоблення деяких кімнат вражає і донині. Для догляду за розкішним парком, навколо садиби, був запрошений садівник із Польщі Марцін Хубецький. Цей садівник прожив тут усе життя і його було поховано у парку поряд. За своє життя польський садівник вклав дуже багато сил у парк і за його життя тут з’явилися рідкісні види рослин і дерев. У цьому дивовижному парку знаходиться унікальне дерево – стара тополя, вік якої сягає 250 років, діаметр її стовбура – 7 метрів.
В наш час садиба і парк перебувають у вельми занедбаному стані. В часи радянської окупації тут були й Дім сиріт, і наркологічний диспансер, і навіть Дім відпочинку для перших осіб, а повний занепад розпочався в останні роки СРСР.
Доля металургійного та вугільного магната Казимира Мсциховського достовірно невідома й донині. За однією версією, він емігрував, а за іншою – його розстріляли як класового ворога.














