Запорізька область відома своєю мальовничою природою, а от пам’яток архітектури в цьому регіоні збереглося досить не багато. Безперечно, та невелика кількість збережених архітектурних пам’яток представляє дуже велику історичну цінність для регіону. Одна з таках пам’яток – це садиба Замок Попова. У всьому регіоні не знайдеться аналогів цій споруді. Нині в стінах садиби функціонує історичний музей-заповідник.
Спроектував чотириповерховий палац архітектор Олександр Агеєнко. В оформленні поєдналося кілька стилів – бароко, романський та готика. Будівлю будували впродовж 20 років – із 1864 до 1884 року. Згодом до маєтку були добудовані три флігелі, оглядова вежа та стайні.
Містечко Василівка з’явилося у 1783 році. Своєю появою і назвою місто завдячує генералу російської армії імператриці Катерини ІІ Василеві Степановичу Попову. За вірну службу й хоробрість імператриця подарувала Попову землі, серед яких була й територія сучасної Василівки. Завдяки прекрасній природі і великим лісам генералу дуже подобалося це місце, адже воно ідеально підходило для полювання. Тому генерал вирішив побудувати тут садибу. Та наміри його втілилися в життя лише через сто років, завдяки його нащадкам.
Останнім власником замку у 1894 році став нащадок генерала Юрій Попов. Юрій перетворив палац на центр культурного життя містечка. Так як новий власник був пристрасним колекціонерам і знався на творах мистецтва, за часів його господарювання, маєток перетворився на своєрідний музей. В стінах палацу була зібрана велика бібліотека, багата колекція зброї та картин. Тут можна було побачити полотна таких відомих художників, як: Рембрандт, Тиціан та Гойя. Юрій Попов відкрив у садибі етнографічний музей, у якому було представлено 15 етнографічних колекцій різних народів. Окрім того, він влаштував у маєтку симфонічний оркестр.
В період, коли ці землі були привласнені Радянським союзом, Замок Попова перейшов у державну власність. Юрій Попов був змушений виїхати із свого родового маєтку, що він і зробив, зібравши із собою найцінніші речі. Цінності, що залишилися в палаці були вкрадені або знищені. У 30-тих роках минулого століття головна будівля садиби була розібрана на будівельні матеріали. З всієї споруди вціліла лише одна вежа. Краще збереглися оглядова вежа, дрібні господарські споруди, конюшня та садибний будинок Василя Попова, збудований 1790 року. У вцілілих спорудах розмістили інтернат, у якому згодом працював український педагог Антон Макаренко, та гуртожиток місцевого технікуму.
Після проголошення незалежності України, було прийнято рішення відреставрувати замок і перетворити його на музей. Хоча музей в стінах замку відкрили ще у 1993 році, та реставраційні роботи тривають й донині.
Музей «Садиба Попова» розміщений у західному флігелі. Він входить до складу музею-заповідника «Садиба поміщика періоду освоєння Дикого поля». Тут розташовано кілька тематичних виставок, які розповідають про історію міста Василівки, замку та його власників. Серед експозицій музею можна побачити: історія Замку Попова; архітектурний макет зруйнованого замку; залишки експонатів колишнього замку; етнографічна виставка; виставка робіт місцевих художників та історія Другої світової війни.
Музей працює у будні із 8:00 до 17:00 (перерва: 12:00–13:00).
Дістатися до Василівки можна прямим автобусом із автостанції №1 Запоріжжя або потягом «Запоріжжя–Одеса» із залізничного вокзалу. У Василівці із залізничної станції до садиби легко дійти пішки, прямуючи вулицею Пролетарською до повороту на вулицю Гагаріна.
