На тихому пагорбі, серед волинських полів і лісів, де кожна стежка знає кроки ще з прадідівських часів, стоїть Свято-Стрітенський храм села Залісоче, що в Локачинському районі Волинської області. Це не просто храм — це жива історія, що говорить мовою каменю, дерева і молитви.
Зведений у 1903 році, храм був присвячений Стрітенню Господньому — святу зустрічі Бога і людини, надії та нового світла. Цей вибір не був випадковим. У ті часи село, як і вся Волинь, переживало значні соціальні й духовні зміни. Люди прагнули міцнішої опори, і новозбудована церква стала такою опорою — місцем єдності, спільної молитви та сили духу.
Архітектурно храм належить до традиційної волинської школи храмобудування: з дерева, тризрубний, з високим восьмигранним барабаном під банею. Його прості й водночас величні форми гармонійно вписані в навколишній пейзаж — здається, що він виріс із землі, як дуб чи явір, вкорінений у тисячолітню землю.
Упродовж ХХ століття храм пережив немало випробувань. Війни, гоніння, радянська антирелігійна політика — усе це не минуло повз Залісоче. Але храм не зламався. Навіть коли його намагалися закрити, коли з нього знімали дзвони і вивозили ікони — він продовжував жити у серцях парафіян.
У 1990-х роках, після відновлення незалежності України, храм знову відчув подих життя. Було проведено реконструкцію, оновлено іконостас, повернулися дзвони. Знову задзвеніла молитва — щира, зболена, але непереможна.
Нині Свято-Стрітенський храм — це не лише архітектурна й історична пам’ятка, а й осередок духовного життя громади. Тут відбуваються служби, хрестини, вінчання, панахиди. Люди йдуть сюди не лише за благословенням, а й за спокоєм, що огортає, щойно переступаєш поріг церкви.
В інтер’єрі збереглися старовинні ікони, зокрема образи Христа Спасителя, Божої Матері та святителя Миколая. Ці святині не раз вивозили під час лихоліть, ховали в хатах і навіть у клуні, але завжди повертали назад — до свого дому.
Стоячи біля храму в Залісочі, важко не відчути, як глибоко ця земля з’єднана з небом. Тут не потрібно слів. Дзвін у вежі, легкий шелест дерев, дитячий сміх біля огорожі храму — усе говорить мовою вічного. Свято-Стрітенський храм — це пам’ять, що не зітреться, віра, що не згасне, і тиша, що звучить гучніше за найголосніші промови.
У цьому невеликому селі, в серці Волині, храм і далі виконує свою святу місію — бути мостом між минулим і майбутнім, між людиною і Богом. І скільки б років не минуло, його світло не згасне — бо воно горить у людських серцях.
