На Донеччині знаходиться важлива пам’ятка історії та культури України – Святогірський історико-архітектурний заповідник. Заповідник розташований на території Слов’янського району, міста-курорту Святогірськ, у мальовничому місці, біля підніжжя крейдяних гір, які називають Святими. Історико-архітектурний заповідник – це комплекс, в якому зберігають унікальне культурне явище, сформоване на цих землях понад півтисячоліття тому. До складу комплексу входять: пам’ятки історії та культури Свято-Успенської лаври, експонати, пов’язані з періодом Другої світової війни та інше.
Святогірський заповідник був заснований у 1980 році. Серед найбільш цінних пам’яток, що охороняється державою, можна виділити: Покровську церкву, Успенський собор, Андріївську каплицю на крейдяній скелі, Печерник, Кирило-Мефодіївські сходи. Більша частина з цих пам’яток архітектури відреставрована і є частиною національного і культурного надбання України.
Початок формування монастирського комплексу в цих місцях відбувався в кінці 15 століття. В цей період відбувалося заселення козаками «Дикого поля» та були створені перші сторожові укріплення Російською імперією на територіях, що межували з Кримським ханством.
Спираючись на давні літописи та мемуари німецького дипломата Герберштейна, можна зробити висновок, що переправа через Сіверський Донець у цих місцях і сторожовий пункт існували вже в першій половині 16 століття. А в першій чверті 17 століття у Святих горах діяв православний монастир – Святогірська пустинь Пречистої Богородиці.
І в наші дні збереглися печерні храми, келії, усипальниці та проходи, розташовані у глибині білих крейдяних круч. Загальна довжина цих печерних споруд складає майже кілометр. Аналізуючи планування печер, можна припустити, що в пустині могли жити до двадцяти ченців одночасно. Згідно дослідженням вчених, в 17 столітті були споруджені і інші печерні споруди у Святих Горах: келії ченців-пустельників та підземної церкви, яку згодом назвали на честь преподобних Києво-Печерських ченців Антонія і Феодосія.
Титул окраси монастиря безперечно дістається Миколаївській церкві. Вона була створена руками невідомих майстрів, на вершині крейдяної скелі. Це унікальний мурований храм із крейдяним вівтарем. В церкві відтворено традиції дерев’яної народної архітектури українського бароко.
На початку 18 століття ізюмський полковник Шидловський пожертвував значну суму коштів на будівництво кам’яного Успенського собору. Монастирський комплекс був збудований біля підніжжя крейдяної скелі.
Після указу цариці Катерини ІІ про секуляризацію церковних земель, було припинене звичне життя і розбудова архітектурного ансамблю, яке до того відбувалося за вже сформованими традиціями у стилі українського бароко. З того часу монастирський комплекс перейшов у власність світських осіб. Таким чином усе майно обителі разом із довколишньою територією опинилося у володінні князя Григорія Потьомкіна. Лише у 1844 році монастир відновив свою діяльність.
В середині 19 століття відбулися роботи з реконструкції архітектурного ансамблю, та нажаль після реконструкції Успенський собор та інші споруди не збереглися. В 1850 році була збудована Покровська церква з дзвіницею, згодом побудували у псевдовізантійському стилі новий Успенський собор.
Оригінальними спорудами Святогірського архітектурного комплексу, які були створені у 50-тих роках 19 століття, є: Андріївська каплиця на крейдяній скелі; будинок настоятеля; печерник із входами в печери; казначейський корпус; Кирило-Мефодіївські сходи на вершину скелі з Миколаївською церквою; монастирська огорожа з вежами.
У другій половині 19 століття було завершене формування Святогірського архітектурного ансамблю. На території монастиря коли з’явились готельний і господарський двір та келійні корпуси, біля входу до церкви преподобних Антонія і Феодосія створили зону поховань відомих родин: Голіциних, Куракіних, Платових, Іловайських.
Свого часу в цих дивовижних місцях зупинялося чимало відомих людей, перед них: Григорій Сковорода, Антон Чехов, Ілля Рєпін, Іван Бунін.
В часи Радянського союзу Святогірський монастир закрили. Багато пам’яток історії та культури були збережені і відреставровані в період з 1980–2010 років.
Сьогодні в заповіднику функціонує історичний музей та виставкові зали. Окрім пам’ятників ансамблю Святогірського монастиря, до складу заповідника належать: Руїни садиби власників Святогірського маєтку Потьомкіних; Пам’ятник Артему роботи відомого скульптора Івана Кавалерідзе; Меморіал Великої Вітчизняної війни на горі Артема; Пам’ятник-могила лейтенанта Камишева («Дуб Камишева»).
У заповіднику можна замовити оглядові екскурсії:
- Залами музею, присвяченого історії Святих Гір з найдавніших часів до 20 століття Залів музею три: археологічний, історія палацу Потьомкіних, історія середньовіччя.
- Територією Лаври і пам’ятками архітектури Святогірського монастиря.
Також на території заповідника проводяться виставки, що доповнюють картину історичного минулого Святих Гір.
Святогірський історико-архітектурний заповідник працює щодня з 8:00–17:00, вихідні – субота та неділя.
Доїхати до Святогірського історико-архітектурного заповідника можна з організованою екскурсією або на авто. З Харкова відстань складає 170 кілометрів. Їхати автотрасою М03 у бік Слов’янська. За кілька кілометрів після перетину межі Харківської та Донецької областей повернути ліворуч на дорогу Т0521.
