Межигірське урочище, розташоване неподалік від селища Нові Петрівці на Київщині, — це місце, де історія України дихає крізь віки, а природа сплітається з людською творчістю. Його мальовничі простори, обрамлені повільними хвилями річки Київського водосховища та густими лісами, колись були свідками козацької доби, а сьогодні приваблюють туристів і дослідників з усього світу.
Ще в XIV–XV століттях на території урочища існувала невелика монастирська садиба, яка згодом перетворилася на резиденцію українського гетьмана та значущу культурну точку регіону. Саме Межигір’я увійшло в історію як символ поєднання природної краси й політичної ваги. Під час різних епох тут зводилися палаци, парки, скульптури та декоративні споруди, які відображали стиль і смак кожного часу.
Сьогодні Межигірське урочище відоме не лише як історичний об’єкт, а й як місце культурного та природного відпочинку. Величезні алейні дороги ведуть до озер та ставків, де можна помилуватися віддзеркаленням хмар у воді, почути шепіт лісу та відчути запахи дикої природи. Тут гармонійно поєдналися штучні ландшафти та природні куточки: декоративні мостики, старовинні скульптури, невеличкі архітектурні ансамблі створюють відчуття, що потрапив у інший світ — світ спокою, краси та величі.
Особливо чарівно урочище виглядає навесні, коли пробуджується природа. Птахи повертаються із зимівель, трави і квіти вкривають галявини різнобарвним килимом, а сонячні проміння ніжно грають на водній гладі озер. Влітку тут можна прогулятися берегами, помилуватися плавучими ліліями та відчути особливу атмосферу гармонії та спокою. Осінь перетворює урочище на казковий світ золота й багряних фарб, а зима, укривши землю білим сніговим покривом, дарує тишу, яка немов переносить у далекі часи минулого.
Межигірське урочище — це також місце для навчання та досліджень. Тут працюють екскурсії, проводяться освітні програми для школярів та студентів, а численні культурні заходи нагадують про велич української історії. Прогулюючись стежками урочища, неможливо не відчути дух часу: він тут присутній у кожному камені, кожній хвилі річки, кожному листку старого дуба.
Межигір’я — це живий музей природи та історії, де кожен куточок розповідає свою історію. І навіть якщо ви приходите сюди просто за спокоєм або красою пейзажу, неодмінно залишаєте його з відчуттям, що торкнулися чогось більшого — глибокого, величного та справжнього.






Stepping out of the post of Prime Minister of Ukraine in 2005, Viktor Yanukovych received another building, #20-a.
The President of Ukraine Viktor Yanukovych chose it as his residence after he won the 2010 Ukrainian presidential election.[8] Its current ownership is contested.[8] In 2009 Yanukovych claimed to have full ownership.[1] He has since not revealed the price he paid for the property, instead calling it a “very serious price”.[22] Serhiy Leshchenko, of Ukrayinska Pravda, has claimed Yanukovych owned more of the estate than he claimed, and that he managed to do so through a complex ownership structure via a network of international holding companies that ultimately comes back to a firm called Tantalit, run by a lawyer close to the Yanukovych family, Pavlo Lytovchenko.[8] The estate’s level of luxury and the reconstruction of a road to it has spawned controversy within Ukraine.[3][8] During the 2014 riots, hundreds of Ukrainians went to visit this luxurious palace and park for free after the President had fled to the East on 23 February 2014.






