На півдні Чернігівщині знаходиться мальовниче село Сокиринці. Ця місцевість славиться своїми густими лісами та багатовіковими деревами. Але крім красивої природи туристи приїжджають сюди подивитися на Сокиринський архітектурно-парковий комплекс та на розкішний палац Галаганів.
Садиба Галаганів у селі Сокиринці була побудована за наказом прилуцького полковника Павла Галагана. Архітектором був українець Павло Дубровський. Будівництво тривало упродовж 1825-1831 років. Маєток був побудований у стилі класицизму.
Спираючись на історичні данні у18 столітті російський цар Петро І подарував велику частину земель Чернігівщини чигиринському та прилуцькому полковнику Ігнатію Галагану за “добру службу”. Сей подарунок полковник отримав за те, що у 1709 році зрадив українського гетьмана Івана Мазепу, перейшовши на сторону царя та допоміг царським військам захопити Запорізьку Січ. З того часу упродовж кількох століть Сокиринці були у власності роду Галаганів.
В 19 столітті для родового маєтку Галаганів настав «золотий вік». Маєток перейшов у спадок до онука полковника Павла Галагана. С того часу на території парку був побудований великий білосніжний палац, який протягом багатьох років зберігає свою велич.
Українська еліта називала садибу Галаганів «Українським Парнасом». Гостями палацу були такі великі діячі і письменники, як Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, український композитор Микола Лисенко, кобзар Остап Вересай і художник Лев Жемчужников.
Авторами палацово-паркового ансамблю були архітектор-проектувальник Павло Дубровський та ландшафтний дизайнер Йоганн Бістерфельд. Палац був побудований в стилі ампір. Двоповерхова будівля палацу складалася з центральної і двох бічних частин, розташованих симетрично.
За рахунок портика центральна частина палацу з парадним входом височіла над усім будинком. Зверху розташовувався восьмигранний купол. Від портика на другий поверх спускалися шість великих колон. На першому поверсі знаходилися п’ять вузеньких арок.
Парадний вхід до маєтку розташовувався на другому поверсі. Від входу простягався величезний пандус, що розширювався до землі. По обидва боки від пандусу були встановлені дві мармурові статуї в античному стилі. Перша скульптура зображувала давньогрецьку богиню Геру, яка була символом материнства і сімейного затишку. Друга статуя зображала давньоримську богиню Цереру, яка була символом родючості та врожаю.
Всередині палацу знаходиться шістдесят кімнат та великий бальний зал. На підлозі залу чудово зберігся до наших днів старовинний візерунчастий паркет. Багата ліпнина прикрашає стіни будівлі. За задній двір виходить великий балкон з колонами, з якого відкривається прекрасний вид на парк.
Всередині палацу Галаганів можна відвідати три експозиції:
Перша присвячена сліпому кобзарю Остапу Вересаю, якому протегував Павло Галаган;
друга, виставка-демонстрація, розкриває унікальність народного побуту;
третя показує роботи з реконструкції у палаці.
До палацового комплексу прилягає мальовничий парк, якому вже близько 200 років. В парку є великий ставок, мостики та альтанки. Колись парк був дуже великим, за ставком він просто зливався із лісом. До його складу входили – регулярна частина, яка складалася з комплексу будівель та пейзажна частина, що знаходилася за палацом і по схилу спускалася до ставка. Більшість паркових споруд були створені у 1826-1829 роках та пов’язані з іменем садівника-австрійця Бістерфельда та українського архітектора Павла Дубровського. Серед них такі споруди, як: альтанка-ротонда та Готичний і Червоний мости. В минулому в парку були і інші будівлі: церква із дзвіницею та каплиця і ще одна альтанка але вони , на жаль, не збереглися до наших днів. В парку є хатинка лісника, поруч з якою стоїть скульптура лісника, витесаний з дерева. Місцеві кажуть, що якщо прошепотіти на вушко лісникові своє заповітне бажання, то воно обов’язково здійсниться.
Під час Першої світової війни палац зазнав значного занепаду. Після більшовицької революції у 1917 році садиба ще більше занепала. У 1918-1919 роках в часи громадянської війни, палац перейшов під опіку місцевих селян. У 1920 році маєток передали військовим під госпіталь. Згодом архітектурно – парковий ансамбль Галаганів перейшов у власність агрошколи. В цей період часу маєток втратив свою красу та вишукане оздоблення. В 1927 році художні та історичні цінності були передані Прилуцькому музеєві. У 1953 році колекція Галаганів була перевезена у Чернігів. А у 1971 році на території садиби встановили пам’ятник відомому українському кобзареві – Остапові Вересаю, що прожив у цій місцині останні роки свого життя.
Палацово-парковий комплекс у Сокиринцях – це яскравий зразок садово-паркового мистецтва XІX століття. Цей унікальний комплекс свого часу відіграв значну культурно-просвітницьку роль. Палац зберігся до наших днів майже у первісному вигляді. Нині палацово-парковий ансамбль має статус пам’ятки архітектури національного значення.
Сьогодні у Сокиринському палаці функціонує професійний аграрний ліцей. Тому найкращий час для відвідування архітектурно-паркового комплексу – це будні дні з 9:00 до 17:00 години, коли працює навчальний заклад.
До села Сокиринці ви зможете дістатися з Києва або Чернігова, сівши на один з рейсових автобусів, які відходять від автостанцій. Також можна скористатися власним автомобілем. Відстань від траси до садиби – біля 4 км.
Також подорожуючи Чернігівщиною варто відвідати садиби Тарновських у Качанівці, дендропарк “Олександрія” у Тростянці та Густинський монастир.
