У місті Чернівці знаходиться Резиденція митрополитів Буковини і Далмації, яка з 24 серпня 1963 року є пам’яткою архітектури національного значення, а з 28 червня 2011 року архітектурний ансамбль резиденції, комітет ЮНЕСКО включив до списку Світової спадщини. Комплекс було побудовано відомим архітектором Йозефом Главкою у 1864 – 1882 роках. Після Другої світової війни будівлі комплексу передали Чернівецькому національному університету імені Юрія Федьковича.
Після входження частини Буковини у 1775 році до складу Габсбурзької монархії, у місті Чернівці було утворено Буковинську єпархію. На пагорбі Домнік або Панька гора ( з 1882 року Габсбурзька гора, в народі Гарбуз – гора) в короткий термін було зведено Єпископську резиденцію, що зовні нагадувала муровані молдавські храми XV століття. У 1849 році єпископ Євгеній Гакман спрямував увесь свій авторитет і вплив на створення окремої митрополії. У 1861 році владика передав цісарю Францу Йозифу І петицію, щодо будівництва нової православної архієрейської резиденції, що відповідала би статусу столиці коронного краю. А вже 20 серпня 1863 року єпископ Євгеній отримав позитивне рішення, про затвердження будівництва шедевра архітектури, а в подальшому створення Буковинської митрополії.
На місці старої резиденції 6 липня 1864 року було закладено перший камінь у фундамент каплиці святого Іоана Нового Сучавського. З цього почалося будівництво комплексу, тривалістю в двадцять років. Автором проекту був молодий чеський архітектор Йозеф Главка. Вартість проекту сягнула 1 мільйон 750 тисяч гульденів. Основне фінансування було від Буковинського православного релігійного фонду. Також на будівництво пожертвували місцеві німецька та польська католицькі громади, юдеї та Міністерство культів і освіти Австро-Угорщини. В побудові комплексу були задіяні місцеві будівельні матеріали. В селищах Чуньків, Василів, Дорошівці було запущено каменярський конвеєр, з якого надходили необхідні матеріали. В Чернівцях відкрили два цегельних та один керамічний заводи, а також будівельну школу. Особливу увагу приділяли виготовленню клінкера. Процес будівництва відбувався ретельно та акуратно. Для забезпечення високої якості цегляної кладки Й. Главка запросив із західних регіонів Австрії тридцять найкращих мулярів. Зважаючи на сейсмічні особливості карпатського регіону, в будівництві застосовувались металеві конструкції, які повинні були додати міцності та довговічності споруді. Навіть після сильних землетрусів у 1940 та 1977 роках резиденція не зазнала руйнації.
Резиденція митрополитів Буковини і Далмації збудована в дусі еклектики. Комплекс нагадує середньовічний замок. Двір з трьох боків замкнутий корпусами нагадує бароковий церемоніальний двір. Архітектурний ансамбль приваблює своїм незвичним виглядом. Резиденція поєднує в собі різні стилі архітектури але все виглядає дуже красиво та гармонічно. У структурі дахів, куполу домашньої митрополичої церкви та декоративних деталях присутній готичний стиль. Вежі з куполами мають мавританські елементи. Контури стін збудовані у стилі візантійської та романської архітектури. Дахи та стелі парадних залів оздоблені розписом та різьбою в гуцульському стилі. Покрівля усіх корпусів викладена кольоровою черепицею, що утворює малюнок буковинських народних килимів. Бароковий сад є справжнім витвором ландшафтного мистецтва.
Ансамбль Митрополичої резиденції складається з трьох монументальних споруд — корпусів: Митрополичого, Семінарського з Трьох-Святительською церквою та Монастирського.
Монастирський корпус
Розташований Монастирський корпус праворуч від Головної брами і з 24 серпня 1963 року є пам’яткою архітектури національного значення. Також він має назви Гостинний корпус чи Присвітерій. Пресвітерій – це двоповерхова споруда прямокутної форми. Бічні ризаліти, як і весь комплекс витримані у єдиному стилі, а їхні фронтони з зубцями завершуються візантійськими п’ятиглавіями. В центрі споруди багаторівнева башта квадратної форми з чотирма годинниками та балконом над парадним входом. Вежова маківка увінчана по колу зірками Давида та стилізованим хрестом на шпилі. Це є своєрідною подякою за грошову допомогу, надану буковинській православній митрополії єврейською громадою міста. Дах корпусу оздоблений різнобарвною черепицею, яка в сонячну погоду виблискую різними барвами, що надає споруді казкового вигляду. Будівля використовувала під єпархіяльний музей, дяківську школу, фабрику з виготовлення свічок, чернечі келії та кімнати для гостей.
Семінарський корпус з Трьох-Святительською церквою
Розташовується Семінарський корпус ліворуч від Головної брами та з 24 серпня 1963 року є пам’яткою архітектури національного значення. Храм на честь Трьох Святителів Вселенських — Василя Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого також є пам’яткою архітектури національного значення. Корпус має «П» – образну форму, та завдяки з’єднанню галереями з Трьох-Святительською церквою утворюють квадрат з внутрішнім зеленим двориком. Дві квадратні вежі, що знаходяться у західних кутах мають чотирискатні дахи. Нижній ярус галереї сформований у вигляді аркади, обрамленої ажурними кованими решітками. Ризаліти корпусу завершуються бюргерсько-німецькими щипцями. Перший поверх корпусу займав Греко-православний теологічний факультет Чернівецького університету, а другий — «Духовна семінарія».
Митрополичий корпус
Головною спорудою архітектурного ансамблю безперечно є Митрополичий корпус, який з 24 серпня 1963 року набув статусу пам’ятки архітектури національного значення. Розташований комплекс наприкінці головної алеї курдонера. Комплекс вміщує в собі адміністративні та житлові приміщення. А також в цій споруді знаходилися особисті апартаменти архієрея, де він працював і відпочивав. В розкішних залах будівлі влаштовували аудієнції високим гостям і відбувалися єпархіальні засідання.
Архітектурні особливості Митрополичого корпусу вражають. Купол параклису височіє над східною частиною даху збудований в готичному стилі. Навколо купола є балкон з вітражами у формі шестилистника, а на шпилі височіє об’ємний хрест. Всередині вражає своєю красою великий вестибюль з масивними колонами, що знаходиться на першому поверсі та Мармурова, Червона, Зелена і Блакитна зали на другому поверсі. Навіть коридори зі стелями у формі куполів та підлогою вистеленою мозаїкою з мармуру викликають захоплення. Внутрішній обстановці комплексу приділялась особлива увага. Усі освітлювальні пристрої було замовлено у віденського майстра В. Гіллара за ескізами інженерів І. Машутки та Ф. Шморанза. Для митрополичих апартаментів та інших приміщень були виготовлені стильні меблі за проектами архітектора Ф. Кшензарського.
При відступі під ударами Червоної армії румунсько – нацистськи окупанти у березні 1944 року, спричинивши масштабну пожежу, майже вщент знищили унікальну Синодальну залу. Збитки від руйнацій сягали понад 25 мільйонів карбованців. У вогні були втрачені безцінні архітектурні елементи та стародруки з митрополичої бібліотеки. Згодом були двічі проведені реставраційні роботи за участю київських, львівських та місцевих майстрів під загальним керівництвом архітектора Михайла Шевченка.
Мармурова зала
Велична Мармурова (Синодальна) зала виконана з чорного та білого мармуру. Особливою родзинкою є дворівнева галерея, що сформована з допомогою бічних колонад та аркад. Двадцяти метрову дубову різьблену стелю, з багатою орнаментикою, прикрашали великі кришталеві срібні люстри. Підлогу встеляли чорно – білі мармурові плити, що нагадують гуцульський килим. Центральний вхід з балконом та два бокові входи були з’єднанні двома білими мармуровими доріжками, на перетині яких знаходилось позолочене крісло-трон митрополита. Стіни прикрашали мальовничі фрески на релігійну та історичну тематику. Після реставраційних робіт у 1963 році, Синодальна зала змінила свій вигляд, але не втратила своєї неповторної краси.
Блакитна зала
Блакитна зала розташована справа від Мармурової зали. В минулі часи вона слугувала в якості бібліотеки митрополита. В цій залі знаходився вхід до каплиці святого Іоана Нового Сучавського. З цієї каплички і почалося будівництво всієї резиденції. В наш час зала слугує місцем для прийому важливих гостей. У спеціальній ніші встановлено портрет та бюст Йозефа Главки.
Червона зала
Червона зала (Зал засідань Священного Синоду) знаходиться зліва від Мармурової зали. Інтер’єр зали зберіг свій первинний вигляд. Стіни оздобленні китайським червоним шовком, стеля декорована орнаментом, а підлога встелена паркетом з червоного бука, дуба та зеленої липи. Одну з стін прикрашають величезні старовинні венеціанські дзеркала, вкриті п’ятьма шарами срібла. Існує легенда, що якщо в дзеркало подивиться чоловік, то всі його гріхи будуть відпущені, а якщо в них подивиться жінка, то вона омолодиться. Раніше стіни зали прикрашали портрети всіх буковинських православних архієреїв.
Зелена зала
Зелена зала слугувала робочим кабінетом митрополита. Знаходиться вона поруч з Червоною залою. Перші зміни в інтер’єрі зала зазнала у 1919 році, після знищення «австрійської спадщини» королівською Румунією, коли анексувала Північну Буковину. З другої половини XX ст. Зала слугувала кабінетом ректора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. З самого початку стіни зали були прикрашені портретами австрійських монархів від часу входження Буковини до складу Габсбурзької імперії, написаних живописцем Епамінандосом Бучевським.
Дендропарк резиденції
Парк площею 5 га разом з парковими будівлями з 24 серпня 1963 року включили до пам’яток архітектури національного значення. Дендропарк у ландшафтному стилі було сплановано разом з резиденцією. Розпочинається парк з природного майданчика з туями у формі пірамід. В центрі майданчика встановлено бронзове погруддя Йозефу Главці. За ним знаходиться дев’ятиметровий колодязь, який пересох у 1970 роках, колись в ньому була мінеральна вода. Поруч росте ялина, яка була посаджена в роки створення парку. Біля ялини знаходяться два фонтани. Доглядали за парком найкращі садовники з вищою освітою. Далі починається сам дендропарк з екзотичними видами дерев та звичайними дубами, кленами, грабами та липами. В кінці центральної алеї є невеличкий ставок, навколо якого плакучі верби схиляють своє гілля, ростуть катальпи, та квітнуть магнолії Суланжа. Перлинами парку є унікальне тюльпанове дерево, що квітне кожного року в червні та «тринога» яблуня. Найстарішому дереву парку, буку, понад 130 років. В наш час збережено більшість декоративних елементів в оформлені, таких як: садові лави, скульптури, штучні гірки. Тут можна побачити штучно створений кам’яний грот, про який існую багато легенд. В старі часи в парку можна було побачити косуль та павичів, наразі з мешканців парку залишилися лише сови та білки.
Резидентський мур
Вся територія Резиденції огороджена триметровим муром. Архітектурний стиль та кольорова гама муру витримані у стилі комплексу. Південно-східний та південно-західний кути муру висотою сягають одноповерхових господарських споруд. Тягнеться мур до брам у «західний» та «східний господарський двір». Потім в якості огорожі виступають бічні фасади Присвітерію та Семінарського корпусу. Для під’їзду екіпажів було створено службову браму зі сторони Пресвітерія. Від Митрополичого палацу до цегляних корпусів було створено колони розділені поміж собою кованими решітками. Огорожа між Монастирським та Семінарським корпусами також мурована колонами по вісім штук з кожного боку від Головної брами.
Головна брама
Головна брама поєднує в собі стилі західного середньовіччя та східної архітектури. Композиція складається з двох великих, та двох менших за розміром веж з куполами, які є зменшеними копіями пресвітерських куполів. Шпилі з цих куполів були зняті у другій половині XX ст. Композиція складається з центральної великої арки, та двох менших бічних арок, в середині яких встановлені ковані ворота. Декоративні щипці, вмуровані над арками, мають такий же вигляд, що й ризаліти основних корпусів резиденції. В сьогоденні на фронтоні центральної арки виведено напис — «УНІВЕРСИТЕТ», в первинному стані фронтон було оздоблено буковинським орнаментом. Біля центральної брами на центральних колонах встановлені дві фігурні кам’яні дошки. На одній зображено тризуб і напис: «Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича», на іншій – профіль Юрія Федьковича. На лівій колоні розміщено інформацію про включення комплексу до списку світової спадщини ЮНЕСКО. На правій колоні розміщена дошка з інформацією, що Резиденція митрополитів Буковини і Далмації є пам’яткою архітектури національного значення, та висить табличка з офіційними даними університету. Центральна частина Парадної брами служить основою для гербів Чернівців та області, та є символом міста та регіону.
Інформація для туристів та відвідувачів
Історико-культурний центр щоденно проводить екскурсії з 10: 00 до 17: 00 на території архітектурного ансамблю Резиденції митрополитів Буковини і Далмації. В програмі екскурсії можна побачити: Мармурову, Блакитну та Червону зали, Храм Трьох Святителів та дендропарк. Відвідувати зали дозволено лише у присутності екскурсовода. Самостійно можна завітати в університетську церкву та парк. Також дозволено вести фото- та відео зйомку. Групи формуються за попереднім записом або безпосередньо на місці. Екскурсію можна прослухати українською, російською, польською, румунською, англійською, французькою та німецькою мовами.
