Серед мальовничих пейзажів Полтавщини, у селі Березова Рудка Пирятинського району, стоїть дивовижна пам’ятка історії та архітектури — садиба Закревських. Цей маєток, оповитий легендами й романтичними історіями, став не лише символом доби українського дворянства, а й місцем, що назавжди пов’язане з ім’ям Тараса Шевченка.
Родовий маєток Закревських з’явився наприкінці XVIII століття, коли землі Березової Рудки належали старовинному козацькому роду. Саму садибу у стилі класицизму з елементами романтизму збудував у першій половині XIX століття Платон Закревський — освічений поміщик, відомий своєю щедрістю та любов’ю до мистецтва.
Маєток оточував величезний ландшафтний парк площею близько 45 гектарів із ставками, містками, альтанками та екзотичними деревами, завезеними з різних куточків Європи. У центрі ансамблю височів двоповерховий палац, прикрашений колонами та скульптурними деталями.
Садиба вирізняється гармонією та вишуканістю. Її архітектура поєднує стриману елегантність класицизму з м’якими романтичними лініями. Фасад прикрашали білокам’яні колони, а навколо тягнувся широкий портик, з якого відкривався вид на ставок і парк.
Усередині палацу були великі зали для прийомів, бібліотека з рідкісними книгами, галерея портретів і навіть домашній театр, де виступали місцеві аматори та запрошені актори. Усі ці розкішні інтер’єри, попри час і втрати, зберегли дух аристократичної доби.
Історія садиби нерозривно пов’язана з Тарасом Шевченком. Поет відвідував Березову Рудку у 1843 і 1845 роках, коли подорожував Україною як художник Археографічної комісії. Він був гостем Платона Закревського та його дружини Ганни Закревської, жінки надзвичайної вроди, яку, за переказами, поет глибоко кохав.
Саме тут, у цих стінах і парках, народилися легенди про «місцеву Музу Кобзаря». Вважають, що саме Ганні присвячені деякі з найпоетичніших віршів Шевченка, серед них — «Мені однаково, чи буду…».
Після революції 1917 року садибу було націоналізовано. У радянський період у палаці розміщували школу, технікум і навіть музей. Частина інтер’єрів зазнала втрат, проте парк, мавзолей і каплиця Закревських дійшли до наших днів.
Особливою пам’яткою є усипальниця Закревських, зведена у вигляді невеликої копії флорентійського собору Санта-Марія-дель-Фйоре — рідкісний приклад італійського Відродження на українських землях.
Сьогодні садиба Закревських — це історико-культурна пам’ятка національного значення, що приваблює туристів, дослідників і шанувальників Шевченка. Територію поступово відновлюють: доглядають парк, реставрують будівлі, проводять екскурсії.
Маєток у Березовій Рудці — це не просто старовинний палац. Це місце, де оживає історія українського дворянства, де поєдналися архітектурна краса, культурна велич і трагічна романтика. Його стіни й досі зберігають відлуння кроків Кобзаря, шепіт старих лип і дух тієї доби, коли мистецтво і кохання були вищими за все.
