Уявіть собі: велетенські сосни, чиї стовбури, мов стародавні колони, здіймаються на 30 метрів у небо, а обхват основи сягає трьох метрів. Їм понад двісті років — вони пережили війни, революції, голод і навіть сучасні бурі. Ці дерева не просто частина лісу, а справжні свідки історії Сумщини. Вони ростуть у ботанічній пам’ятці природи “Сосни” поблизу села Соснівка, де час ніби зупинився в хвойному шепоті. Ця крихітна оаза в серці Глухівщини манить мандрівників, екологів і просто любителів природи, обіцяючи не лише спокій, а й подорож у минуле.
Село Соснівка — це не просто крапка на мапі Сумської області, а сторінка з літопису козацької та імперської України. Перша згадка про поселення датується початком XVII століття, коли сюди втекли монахи та кріпаки з Курської губернії, шукаючи порятунку в густих лісах. Територія переходила з рук у руки: від князя Олександра Меншикова, який отримав її в подарунок від Петра I, до Глинської пустині — одного з найдавніших монастирів України, заснованого ще в 1557 році. Назва села теж має свою драму: спочатку Шутівка, потім Сучкина Слобода (через скандальну угоду поміщика, який “продав село за собаку”), а в 1930-х роках остаточно осіло як Соснівка — на честь навколишніх хвойних лісів.
Самі сосни, ймовірно, з’явилися в XIX столітті як частина природного бору, що ріс у глибокому ярі вздовж річки Обеста. Цей яр слугував не лише укриттям для дичини, а й шляхом для торгових караванів з Сизрані до Безенчука. Розбійники тут не нудьгували, а сосновий ліс ставав ідеальним сховком. На жаль, вікопомні дерева зазнали лихоліть: у XIX столітті їх рубали на будівлі для сусіднього села Володимирівка, а під час Другої світової війни — на дрова для фронту. З пишного бору лишилося лише дев’ять велетнів, один з яких уже сухостій. Але вони вистояли, ніби вартові, спостерігаючи за змінами: від царських мап Шуберта 1869 року до сучасних кордонів з Росією, що проходять за три кілометри від села.
Сьогодні Соснівка — тихе село з населенням близько 658 душ (за переписом 2001 року), де переважає російська мова (59%), але український дух відчувається в кожному кроці. Тут є школа, клуб, амбулаторія та меморіал воїнам-односельцям, полеглим у боротьбі з нацистами. А поряд — Глинська пустинь, де, за легендами, молилися за врожай і здоров’я, торкаючись хвої цих самих сосен.
Ботанічна пам’ятка “Сосни” — це не просто клаптик лісу, а справжній музей під відкритим небом. Площа пам’ятки варіюється в джерелах від 0,5 до 6,5 гектарів, але суть одна: глибокий яр, перегороджений дамбою з штучним ставком Соснівка, оточений стрімкими схилами. Дев’ять основних сосен — це зірки шоу: висота від 25 до 32 метрів, діаметр стовбурів 50-70 см, обхват — до 3,5 метра. Їхні голки, наче срібні кинджали, шелестять на вітрі, а тіні падають на мох, ніби стародавні руни.
Але парк — це не монокультура. Тут сусідять величезні клени, буки, граби, сосна румелійська, модрина європейська, сосна чорна та навіть екзотична тсуга канадська. Вік дерев коливається від 50 до 200 років, а молодняк — 86 сосенок віком 2-8 років — пробивається крізь пісок, виритий колись селянами для господарства. На стрімких схилах гніздяться птахи: стрижі, берегові ластівки, пугач, а на верхівках сосен — два гнізда орла-могильника, рідкісного хижака Червоної книги. Ці дерева не лише високі, а й “здорові”: вони очищують повітря, регулюють вологу в ярі та слугують домом для біорізноманіття. Науковці відзначають п’ять видів червоно-книжних рослин, що ховаються в тіні гігантів.
На жаль, стан пам’ятки зараз запущений: зрізи на молодих соснах для ялинок до Нового року та загальна недбалість нагадують, наскільки крихким є це диво. Але саме це додає шарму — ніби ти заходиш у забутий сад Едему.
Ці сосни — не просто реліквія, а символ стійкості Сумщини. Екологічно вони фільтрують повітря в регіоні, де промисловість Шостки дихає важко, і підтримують баланс у басейні річок Клевень та Обеста. Туристично — це перлина “зелених стежок” Глухівщини: поруч “Сім джерел” у Шалигине чи монастир у Глинську. Уявіть пікнік біля ставка, де вода віддзеркалює крони, або фотосесію під зорями, коли сосни шепочуть легенди про розбійників і ченців.
Культурно Соснівка надихає: у 2011 році село перемогло в конкурсі “Найкращий населений пункт” за благоустрій, а місцеві школи проводять екскурсії, щоб діти торкалися історії руками. У часи, коли війна торкнулася й Сумщини (як обстріли 2024 року), ці дерева нагадують: природа лікує, об’єднує, дає сили.
Як дістатися і що взяти з собою:
До Соснівки — легко: з Глухова (або Сум, 152 км) по трасі E38 у бік кордону, після Заруцького повернути праворуч. Авто — ідеал, бо ліс прилягає безпосередньо до села, а пішки від зупинки — 10 хвилин. Автобус з Сум до Глухова коштує 80-90 грн. Приїжджайте навесні, коли хвоя зеленіє, або восени — для золотих відливів. Візьміть термос з чаєм, репелент від комарів і… повагу: не рвіть гілки, не залишайте сміття. Парк чекає на тих, хто вміє слухати тишу.
Сосни Соснівки — це не просто дерева, а живі мемуари Сумщини: про боротьбу, красу і надію. У світі, де все змінюється блискавично, вони стоять, як вічний маяк. Тож якщо шукаєте натхнення — їдьте. Доторкніться до кори, вдихніть смолу — і відчуйте, як б’ється серце двохсотлітньої історії. Хто знає, може, саме ваша історія стане частиною їхньої оповіді.
