В місті Вінниця, в самому серці обласного центру, на Європейській площі розташована гордість місцевих жителів – водонапірна вежа. Ця семиярусна восьмикутна споруда стала одним із символів міста. Вежа має статус пам’ятки місцевого значення і охороняється законом. Висота вежі становить 28 метрів. За період свого існування вежа виконувала різноманітні функції. Вона була: водогоном, форпостом, пожежною каланчею та навіть гуртожитком. Сьогодні на території вежі діє музей, а також Подільський туристично-інформаційний центр.
У 1912 році в місті Вінниця була споруджена водонапірна вежа. Проект споруди розробив відомий вінницький архітектор Григорій Артинов. Неподалік від місця, де стоїть вежа, був встановлений пам’ятник цьому талановитому архітектору. Водонапірна вежа не тільки забезпечувала місто водою, а й виконувала функцію пожежної каланчі. Для цього був спеціально обладнаний верхній ярус.
Водонапірна вежа забезпечувала функціонування першого водогону у місті, який мав досить незначну протяжність: 1300 метрів. Для потреб вінничан, забір води проводився із Південного Бугу, далі вона проходила кілька рівнів очищення, потім водогоном постачалась до найбагатших родин у Вінниці. Для простих вінничан воду продавали у спеціальних будках на трьох водозбірних станціях.
В часи Другої світової війни водонапірна вежа виконувала функцію пункту спостереження. Після закінчення війни, радянська влада віддала споруду під гуртожиток для сімей працівників міськводоканалу. В такому статусі вежа пробула до середини 80-х років.
У 1985 році вежа отримала статус важливого архітектурно-історичного об’єкту і стала складовою частиною обласного краєзнавчого музею. Свого часу в залах башти розміщувалась експозиція музею революційної та бойової слави.
Після оголошення незалежності України, у вежі відкрили Меморіал пам’яті вінницьких воїнів, які загинули під час війни в Афганістані. Експозицію складають: особисті речі, листи, фотографій і деталі військового обмундирування та зброя тих часів, воїнів що полягли на чужині.
Також всередині водонапірної вежі розташований Подільський туристично-інформаційний центр. Цей центр поєднує в собі: екскурсійне бюро, туристичну агенцію та візит-центр, які були організовані для вінничан, туристів та гостей міста.
Нині водонапірна вежа практично зберегла свій первозданний вигляд. Стіни оздоблені мінімально, вежа має вузькі вікна-бійниці. Ця особливість надає їй середньовічного вигляду. Перший, наземний поверх рустований для створення ефекту постаменту. П‘ять ярусів із червоної цегли розділені між собою пілястрами та лжеарками, а завершує будівлю купол із надбудовою-башточкою. На горище вежі ведуть круті гвинтові сходи.
Водонапірна вежа має чотири годинники, які розташовані на шостому поверсі. Колись годинники були розміщені значно вище, але після реконструкції у 80-тих роках їх перенесли трохи нижче. Під час реконструкції годинників, були встановлені новітні механізми львівського виробництва. Після цього у вежі з’явився свій «голос»: через кожну чверть години з годинників лунає мелодія.
До вежі можна завітати щодня, крім понеділка. Музей відкрито з 10:00 до 18:00.
Доїхати до водонапірної вежі у Вінниці можна на авто, рухаючись автодорогою М21 з боку Житомира. За мостом повернути на вулицю Театральну, а далі ліворуч на вулицю Грушевського, яка виходить до Європейської площі.
Із центрального автовокзалу Вінниці легко дійти пішки, прямуючи вулицями Соборною, Червонохрестівською та Грушевського.
