Мальовниче зелене місто Чернігів варте уваги туристів. Окреме місце, яке слід відвідати – це Антонієві печери.
Цей унікальний підземний архітектурний комплекс був заснований на початку ХІ століття, засновником Києво – Печерського монастиря Антонієм Печерським. Печери входять до складу комплексу будівель Ільїнської церкви, розташованої на південному схилі гори Болдина в гирлі Ільїнського яру. У 1963 році постановою Ради Міністрів УРСР Антонієвим печерам було присвоєно статус пам’ятки архітектури національного значення. Розташовані печери на території однієї з пам’яток національного історико – архітектурного заповідника «Чернігів стародавній». В далекому минулому на цих горах існували язичницькі храми. За переказами, на їх місці Антоній Печерський викопав печеру і заснував монастир.
На території Болдинських гір донині є монастир Пресвятої Богородиці, який був влаштований за прикладом скелястих православних монастирів та складався з безлічі підземних приміщень: келій для ченців, печерних некрополів, підземних храмів. Іллінська церква – одна з наземних споруд того часу, яка збереглась на території печерного комплексу.
Під час нападів татар у середні віки, печери слугували притулком для місцевих жителів. В середині XVII століття монастир Богородиці і Іллінська церква були відновлені на кошти старшого сотника Чернігівського полку Степана Подобайло і зусиллями ієромонаха Зосими Тишевича. Після реконструкції Антонієві печери мають сучасний вигляд. На цей час комплекс складається з підземних приміщень і ходів, які розташовані в Болдиньких горах на глибині від 2 до 12 метрів і мають довжину близько 350 метрів. Знаходяться споруди на основних двох рівнях, насправді ярусів 4, але інші два досі не досліджені. Завдяки геологічним умовам, приміщення були створені без додаткових кріплень. На нижньому ярусі печер на стінах збереглись середньовічні написи графіті, ця частина Антонієвих печер використовувалася для житла або як підземний некрополь. На другому ярусі комплекс складається з галерей і кімнат між церквами Феодосія Тотемського і Миколи Святоші. У напрямку входу в Ільїнську церкву, знаходиться широка галерея , висотою 3 метри, яка скоріше за все була головним входом до комплексу. У XVIII-XIX століттях були створені три облицьованих цеглою підземних храми. Найбільш вартий уваги в архітектурному плані храм Феодосія Тотемського. Цей храм головний у підземному комплексі, а також є найбільшою підземною церквою на території Лівобережної України. Висота храму – 8,5 м, довжина – 15,5 м. У північній частині церкви розташовані хори. Дві інші підземні церкви монастиря мають більш просту архітектуру – це церква Святого Миколая Святоші (довжина 12 м, найбільша ширина 2,32 м, висота 2,68 м) та церква Святого Антонія Печерського (довжина 11,7 м, ширина 4 м, висота 4,5 м). Церковні приміщення мають форму восьмигранника, стіни прикрашають квадратні та на півциркульні ніші, над якими багатопрофільний карниз, а стеля має форму купола.
На сусідній горі в XVII-XVIII століттях був побудований Троїце – Іллінський монастир. Його головними спорудами є величний Троїцький собор та 58-метрова п’ятиярусна дзвіниця, з верхнього поверху якої видно майже все місто.
Новоантонієві печери
Цей комплекс печер складається з галерей з похоронними нішами в стінах та підземних храмів, які з’єднані критою галереєю з церквою Святого Іллі та Антонієвими печерами. Довжина цих печер сягаю 200 метрів, на цей час, після обвалів печери поділилися на три різних підземелля, найдовше сягає 50 метрів. Довжина підземного комплексу на цей час 350 метрів і має вигляд галерей об’єднаних між собою. Всі ці спороди входять до складу архітектурно-історичного заповідника.
Келія Антонія Печерського та усипальниця з останками ченців стала святинею Антоніївських печер, та у 1967 році була включена як пам’ятка до складу Чернігівського архітектурно-історичного заповідника.
Існує легенда, що на тупиковій підземній вулиці, що веде на північ від церкви Миколи Святоші можна побачити привид, який має вигляд людини в рясі, та можна відчути запах ладану. Завдяки розголосу, в тому числі і в ЗМІ, печери набули популярності у туристів. Завдяки популярності, якої набув привид серед туристів, у 2010 році його зобразили на туристичному логотипі Чернігова та охрестили Тарасиком.
